/-ЗНАХОДИТЬСЯ У СТАДІЇ РЕДАГУВАННЯ /
/попередні нотатки до можливого сценарію містично-історичної кіноепопеї/
УВАГА: (повноцінне використання БЛОГУ можливе лише при підключенні до Інтернету)!!! В разі копіювання тексту епопеї на ваш комп'ютер - зникає активність усіх ПОСИЛАНЬ та динамічність АНІМАЦІЙ! Зміст епопеї має сенс лише при можливості використання АКТИВОВАНИХ ПОСИЛАНЬ!!!
ВОДА
Частина друга
“СКАЖЕНСТВО САТАНИ ”
РОЗДІЛИ 14 - 15
ЗМІСТ :
Розділ 14. - Реве та стогне Дніпр широкий
Розділ 15. - Хіросіма Свято-Георгієвська
- КНИГА ПАМ’ЯТІ ЗНИЩЕНИХ МІСТ І ПОСЕЛЕНЬ ДНІПРА І ВОЛГИ
- ВЕЛИКЕ РОЗКАЯННЯ УКРАЇНЦЯ
- ЗВЕРНЕННЯ ДО ЧЛЕНІВ КОМУНІСТИЧНИХ ПАРТІЙ УКРАЇНИ І РОСІЇ
Розділ 14. РЕВЕ ТА СТОГНЕ ДНІПР ШИРОКИЙ
Славутич-Борисфен-Дніпро могутньо й розлого ніс свої життєдайні води до Чорного моря і всесвітнього океану. Сила-силенна живої води пройшла по його руслу за багато віків, щедро напуваючи людей і тварин, птахів і комах, землю і ліси, поля і сади, хмари і небо, моря та океани. А доленосна ріка від того не зменшувалася, а навпаки – завжди залишалася повноводною і незборимою, дивуючи увесь світ своєю чарівністю та могуттю, викликаючи подив і захоплення тисяч поколінь людей, що віками милувалися його незбагненною красою.
І хоча Дніпро тисячоліттями знаходився у постійному русі, цей вічний дідусь практично не змінився і завжди був для усіх людей Украйни-Русі уособленням найвищих життєстверджуючих цінностей, серцем і кров’ю держави, її живим символом.
Вічна ріка пам’ятала лодію Яфета, після всесвітньої повені, коли його родина приплила, згідно заповіту праведного Ноя, розселитися на цих землях і породити числених нащадків. Руслом Дніпра плавали лодії княгині Ольги, її сина Святослава, та знаменитих онуків Володимира і Ярослава. Ніколи не забуде ріка - сотні чайок-човнів відважних запорожців, що боронили землю від завойовників і століттями захищали її від чужоземної наруги. Пам’ятала і Тараса Шевченка, який заповів поховати його на високих дніпровських кручах, щоб навіть з іншого світу вічно спостерігати за рухом доленосної ріки любої нені-України.
З болем згадував сивий Дніпро орди половців та монголо-татар, а також багатьох чужоземних і більшовицьких загарбників, часто стаючи нездоланною перешкодою між патріотами України та її ворогами.
Та ось, уже майже п’ять років, Дніпро відпочивав від виснажливої кривавої громадянської війни, що забрала мільйони життів найкращих і найсміливіших дочок та синів України.
Але, в один з чорних страшних днів 1927 року нової християнської ери, на високому березі Дніпра поблизу Запоріжжя, з’явилися тисячі людей з лопатами та загадковими механізмами. Над натовпом майоріли сотні плакатів з великими написами - “Переможемо непокірний Дніпро!”, “Дніпро буде працювати на комунізм!”, “Осяємо усю країну лампочками Ілліча від Дніпрогесу!”, “Дніпрогес-найбільша будова світу і п’ятирічок!”, “Достроково виконаємо святий наказ нашого рідного вождя товариша Сталіна про впокорення Дніпра!”. Пролунали палкі і гучні промови червоних комісарів, секретарів обкомів більшовицької партії. Під величні звуки більшовицького гімну, тисячі людей, мов величезна зграя зголоднілих вовків, рушили до Дніпра і почала перекопувати його одвічні береги...
Здригнувся Дніпро, не розуміючи усього, що відбувається навколо, навіть спробував протистояти загарбницьким діям тисяч людей. Та вони несамовито скаженіли і шаленіли з кожним новим днем і далі продовжували перегороджувати Дніпро могутньою греблею.
Будівники не вкладалися у графік будівництва, визначений вождем партії і країни. Ніякі його погрози, і навіть незліченні покарання керівників, не давали позитивних результатів. П’ять років, замість одного, довелося будівельникам боротися з могутнім Дніпром. І коли б, не оте відчайдушне протистояння святої ріки, то вже давно б не існувало Дніпра по всій його течії. Одного разу, серед будівничих, знайшлася група смільчаків, що надіслали колективного листа улюбленому вождю трудящих :
“Дорогий товаришу Сталін! Ми, група фахівців-комуністів, що будують Дніпрогес, звертаємося до Вас у надзвичайно важливому питанні. Ми з першого дня знаходимося на будівництві ГЕС і прикладаємо неймовірні зусилля для виконання священного завдання Комуністичної партії. З самого початку ми були впевнені, що спорудження Дніпрогесу дасть можливість освітити усю країну, як про це щоденно пишуть усі газети. Але у ці дні, коли на Дніпрогес прибули усі електротурбіни, виявилося, що його загальна потужність дорівнює всього 500-та мегаватам!
Вельмишановний товаришу Сталін! Ми однозначно заявляємо Вам, що будівництво Дніпрогесу - є величезним злочином і шкідництвом проти нашої держави. Ми закликаємо негайно у всьому розібратися і покарати тих негідників, які таким чином вирішили неймовірно нашкодити нашій країні. Ми підрахували, що за п’ятирічну вартість Дніпрогесу, масу його будівельних матеріалів і силами наявних будівельників, за той самий п’ятилітній термін, можна було побудувати 40 вугільних теплових електростанцій такої ж потужності , як і Дніпрогес! І тоді, дійсно на багато десятиліть, уся наша країна була б забезпечена достатньою кількістю електроенергії. Потужностей Дніпрогесу, що будується ось уже п’ять років тисячами робітників, вистачить лише на декілька заводів у Запоріжжі. Для чого було витрачати таку нечувану кількість бетону і будівельних матеріалів, залучати тисячі людей, перегороджувати широкий Дніпро, заради мізерних 500 мегават? Коли б мова йшла хоча б про 3-5 мільйонів кіловат, то це ще якось можна було виправдати. Ми розуміємо, що Дніпрогес будувався і задля перекриття порогів. Але ж, не можна було це робити такою дорогою ціною. Достатньо було швидко і дешево побудувати обхідний канал. Нам стало також відомо, що під час затоплення котловану, десятки тисяч людей були нахабно вигнані з своїх помешкань і безжалісно розстріляні співробітниками НКВС.
Ми впевнені, товаришу Сталін, що Ви не знаєте про всі ці злочини і шкідництво. Прохаємо Вас негайно розібратися у всьому і покарати ворогів партії та народу!
Група фахівців-членів Комуністичної партії більшовиків“
Товариш Сталін прореагував відразу. Усі фахівці у повному складі були викликані у Кремль для зустрічі з вождем. Він уважно вислухав усіх патріотів і пообіцяв у всьому ретельно розібратися. Потім, у Запоріжжя прийшла телеграма, про те, що фахівці направлені на інші електростанції-будови п’ятирічок. Більше цих людей ніхто і ніколи не бачив. Вони, правдолюбці, не знали - що товариш Сталін найбільше не любить розумників і шукачів істини!
У 1932 році відбулося урочисте відкриття Дніпрогесу. Знову - десятки тисяч людей, маєво червоних прапорів, палкі галасливі промови, ураган плакатів і портретів великого вождя, гучні фанфари і буря більшовицьких маршів.
А люди навколишніх міст і сіл ще три десятиліття будуть чекати обіцяних “лампочок Ілліча”, бо мізерної кількості могутнього величезного Дніпрогесу ледь вистачало на діяльність декількох військових заводів Запоріжжя. Та це жодним чином не цікавило вождя усіх народів.
А люди навколишніх міст і сіл ще три десятиліття будуть чекати обіцяних “лампочок Ілліча”, бо мізерної кількості могутнього величезного Дніпрогесу ледь вистачало на діяльність декількох військових заводів Запоріжжя. Та це жодним чином не цікавило вождя усіх народів.
З завершенням будівництва Дніпрогесу, Сталін досяг найважливішої стратегічної мети - Дніпровська могутня річкова флотилія могла тепер вільно просуватися від Прип’яті до Чорного моря, а там, при необхідності до Дунаю, Дону і інших річок Причорномор’я, а при потребі і по річкам Європи.
На черзі постало питання невідкладного будівництва Каховського, Дніпродзержинського та Кременчуцького водосховищ, а надалі - Канівського, Київського і інших. Та тут, одразу виникали серйозні величезні проблеми пов’язані з переселенням великої кількості людей. Лише по Україні питання стояло про затоплення понад 1500-т міст і сіл, з усіма їх храмами і цвинтарями, школами і бібліотеками, клубами і лікарнями, які обслуговували майже три мільйонів трудівників.
Одразу після завершення Дніпрогесу, почалося втілення наймерзеннішого і наймасовішого в світовій історії злочину проти людства по організації штучного голоду проти власного народу. Україна по всім кордонам була взята в облогу загонами НКВС, щоб унеможливити будь-яку найменшу спробу передачі продовольства. Більшовицькі загони НКВС, методично прочісували усі села, особливо уздовж Дніпра, і забирали усі запаси зерна і продуктів, відбирали у селян худобу і птицю. У містах була введена карткова система з суворою обмеженою добовою нормою хліба і основних продуктів. Між містами і селами був практично припинений рух будь-якого транспорту (під гаслом наведення порядку та дисципліни на виробництві). Люди поз’їдали котів і собак, почали ловити птахів.
І заголосила неня-Україна! Заголосила так, як ніколи за свою одвічну багатостраждальну історію. За три останніх тисячоліття її полонили 23 рази завойовники різних мастей. Вони віками нещадно знущалися над нею, а вона дивом щоразу оживала. Найважче було при монголо-татарах, царському полоні та під час братовбивчої громадянської війни. Але, вперше за багатовікове своє існування, щоб не згинути, Україна була змушена їсти власних дітей! Вершиною сатанинського цинізму більшовицького керівництва СРСР і Радянської України став той факт, що вони самі змусили голодних людей їсти своїх дітей, а потім сотнями судили канібалів, розстрілювали їх і відправляли на Соловки! Чи було десь щось подібне в світовій історії людства?!
Комуністична хунта у Києві і Москві ретельно відслідковувала сувору планомірнсть штучного голоду на Україні. У Кремль щодня надходили доповідні з обкомів партії і підрозділів НКВС про кількість померлих, та окремим рядком про чисельність канібалів, що їли собі подібних (все є в архівах). Більшовицькі верховоди робили усе можливе, щоб у світі ніхто не знав про масовий штучний голод на Україні. У Європу широким потоком йшли ешелони з зерном і продовольством (в обмін на необхідну Сталіну промислову продукцію), а на Україні, збожеволілі люди доїдали останніх дітей і собак! І полягло тоді за рік на Україні, більше людей, ніж за століття монголо-татарської навали, понад сім мільйонів чоловік!
Сталін радісно сприймав усі повідомлення з України. Тепер, ніколи в майбутньому не буде жодних проблем з переселенням мільйонів людей, під час будівництва Дніпровського каскаду водосховищ. Не буде також і непотрібного надлишку робочих рук, оскільки на Правобережній Україні на 50 років заморожено будь-яке значне будівництво. А найважливіше досягнення штучного голоду - це абсолютна рабська слухняність тих, хто залишився у живих. Вони віками будуть дебільно тішитися шматком хліба і куснем ковбаси, десятиліттями маніакально носити його портрети і божевільно дякувати за усі “великі благодаті” найкращого вождя у світі, на свята носити квіти до пам’ятників йому (у тому ж Дніпрогесівському Запоріжжі) та його вчителю-содомісту ВІЛу!
Сталін мав намір підписати наказ про негайне спорудження Каховського моря. Але, у Європі відбулися події надзвичайного значення, які змусили його відкласти це питання на декілька років?!
Великий диктатор буквально скаженів від радості, коли отримував щоденні зведення про події за кордоном і у себе в країні. Щодня у його вотчині зводилося декілька заводів, а за рік цей рахунок йшов на сотні. І хоча деякі заводи рахувалися цивільними, практично уся промисловість працювала на військову сферу. Західні країни вражалися темпами промислового зростання Радянського Союзу і намагалися відшукати таємниці цього фантастичного росту. А усі таємниці зводилися до того, що червона імперія широко використовувала рабську, практично безкоштовну, працю мільйонів своїх повністю безправних рабів. Вибір був один - або іти важко працювати, або в’язниця і куля в груди.
Найбільше тішили Сталіна цифри по військовій техніці – суттєво зростало виробництво танків, літаків, гармат, стрілкової зброї. Порівняльні дані підтверджували, що навіть у 1932 році, Радянський Союз по кількості військової техніки вже переважав усі європейські країни разом узяті. З таким арсеналом можна було впевнено розпочинати світову революцію і будувати всесвітню Червону Комуну.
Крім величезного апарату розвідки і контррозвідки, що мав щупальця у всіх найважливіших країнах, генеральний секретар мав і таку унікальну структуру, як Комінтерн (Комуністичний інтернаціонал), яка також мала свої філіали у всіх країнах у вигляді комуністичних і робітничих партій. Тому Сталін мав можливість по декількох надійних каналах впливати на реальну політику багатьох країн. Спочатку він робив це кволо, а згодом, коли він став головнокомандувачем найбільшої на планеті армії, коли його вотчина почала набирати значні темпи економічного зростання, він відчув особливий смак великої закулісної політичної гри.
Крім величезного апарату розвідки і контррозвідки, що мав щупальця у всіх найважливіших країнах, генеральний секретар мав і таку унікальну структуру, як Комінтерн (Комуністичний інтернаціонал), яка також мала свої філіали у всіх країнах у вигляді комуністичних і робітничих партій. Тому Сталін мав можливість по декількох надійних каналах впливати на реальну політику багатьох країн. Спочатку він робив це кволо, а згодом, коли він став головнокомандувачем найбільшої на планеті армії, коли його вотчина почала набирати значні темпи економічного зростання, він відчув особливий смак великої закулісної політичної гри.
Ще в дитинстві, Джугашвілі виділявся елементами вишуканої інтриганської підлості, манією злостивого віроломства, надзвичайним акторським талантом підпільного ляльковода, який міг геніально керувати одночасно багатьма ляльками, примушуючи їх робити усе, що заманеться господарю, при цьому завжди залишаючись у таємничій теміні. Усі ці риси він переніс у велику політику і спирався на них усе своє життя. Саме тому, він був найзагадковішою постаттю ІІ тисячоліття і в багатьох аспектах донині є найвтаємниченішим маестро всесвітніх політичних інтриг. Єдина політична постать у світовій історії, що перевершила Сталіна в прогностичному аналітичному інтриганстві, був президент Америки Рузвельт. Але це виразно проявиться лише у 1945 році. У Європі тридцятих-сорокових років, Сталіну не було рівних в майстерності маніпуляційної закулісної політичної гри.
Загалом, найближчою метою великого диктатора, було повне завоювання Європи, від Гібралтара до Ла-Манша. Бідні та беззахисні Азія і Африка йшли на другому плані. Сталін уважно проаналізував усі походи Македонського, Цезаря, Наполеона і інших видатних полководців. Раптом він збагнув одну очевидну істину - ніколи не потрібно грубою силою завойовувати інший народ. Потрібно таким чином підготувати ситуацію, щоб народ зустрічав чужеземців, мов визволителів, як це було з литовцями на Україні, наполеонівськими військами у Італії і т.д.
З огляду на це, Сталін надзвичайно радів приходу до влади у Італії “дегенерата” дуче Мусоліні. Він спеціально часто дивився документальну італійську кінохроніку, з чисельними гримасними кривляннями римського “вождя”, і вона смішила його навіть більше, ніж комедійні “приколи” Чарлі Чапліна, або фільми типу “Волга-Волга”.
Ні, він - Сталін, ніколи подібним не буде. Перед народом він буде впевненим залізним вождем. Йому, навіть будуть непомітно на трибунах і на Мавзолеї підкладати табуреточки, щоб виглядав він високим та могутнім. А говорити завжди він буде поволі і без усіляких там гримас, як це роблять “комедіант” дуче та його дружок у Німеччині - Адольф Гітлер.
Для Сталіна нині було найважливішим завданням - зробити все можливе, щоб саме “ідіот” Гітлер прийшов до влади і наробив усілякої шкоди та побільше знищив “мерзенних і огидних” євреїв. Він вже мав необхідні висновки фахівців про психічну маніакальність вождя націонал-соціалістичної партії Німеччини (у Сталіна був ідентичний діагноз), а його ідеї загарбання Європи і Радянського Союзу взагалі були “чудовими”. Хай блазень пограється, хай побільше захопить собі країн. Отоді ми його могутньою сталінською рукою і придавимо, як клопа. Дивно, але Сталін абсолютно не боявся Гітлера. Щеб пак, а з якої це він причини мусив боятися жебрака-психопата. У Радянського Союзу вже у 1932 році була багатомільйонна вимуштрувана Червона Армія, яка мала у своєму розпорядженні тисячі найсучасніших на земній кулі танків і літаків, виробництво яких щодня зростало, десятки тисяч гармат, мільйони гвинтівок, снарядів і мін. Поки Гітлер прийде до влади і розгорне свою промисловість, яка повністю залежала від іноземних поставок ресурсів, Сталін перевершить цього політичного вискочку у десятки разів (до речі, так воно і відбувалося).
Ні, він - Сталін, ніколи подібним не буде. Перед народом він буде впевненим залізним вождем. Йому, навіть будуть непомітно на трибунах і на Мавзолеї підкладати табуреточки, щоб виглядав він високим та могутнім. А говорити завжди він буде поволі і без усіляких там гримас, як це роблять “комедіант” дуче та його дружок у Німеччині - Адольф Гітлер.
Для Сталіна нині було найважливішим завданням - зробити все можливе, щоб саме “ідіот” Гітлер прийшов до влади і наробив усілякої шкоди та побільше знищив “мерзенних і огидних” євреїв. Він вже мав необхідні висновки фахівців про психічну маніакальність вождя націонал-соціалістичної партії Німеччини (у Сталіна був ідентичний діагноз), а його ідеї загарбання Європи і Радянського Союзу взагалі були “чудовими”. Хай блазень пограється, хай побільше захопить собі країн. Отоді ми його могутньою сталінською рукою і придавимо, як клопа. Дивно, але Сталін абсолютно не боявся Гітлера. Щеб пак, а з якої це він причини мусив боятися жебрака-психопата. У Радянського Союзу вже у 1932 році була багатомільйонна вимуштрувана Червона Армія, яка мала у своєму розпорядженні тисячі найсучасніших на земній кулі танків і літаків, виробництво яких щодня зростало, десятки тисяч гармат, мільйони гвинтівок, снарядів і мін. Поки Гітлер прийде до влади і розгорне свою промисловість, яка повністю залежала від іноземних поставок ресурсів, Сталін перевершить цього політичного вискочку у десятки разів (до речі, так воно і відбувалося).
У 1933-му році у Німеччині відбувалися історичні вибори до Бундестагу, які мали вирішальне значення для долі фашистської партії і самого Гітлера. В підсумку, він їх програв соціал-демократам і комуністам. Згідно чинного законодавства, соціал-демократи з комуністами повинні були висувати свого бундесканцлера, що був найважливішою постаттю у державі. Гітлер був на грані самогубства, він розумів, що це його політична смерть.
Але, сталося неймовірне і непередбачуване диво! Комуністи, що йшли разом з соціал-демократами на вибори одним політичним блоком, напередодні виборів канцлера, оголосили про повну самостійність. Це було нечувано і незбагненно. Тепер, Націонал-соціалістична робітнича партія автоматично стала найчисельнішою у Бундестазі, і звісно обрала канцлером Адольфа. Гітлер дякував усім богам за цей неймовірний і неочікуваний подарунок. Його найбільші вороги - комуністи фактично привели його до влади!Але у ті історичні дні, Гітлер не знав, що його доля вирішувалася не у Берліні, а у Москві, і самі німецькі комуністи були тут ні при чому. Суворий наказ керівнику німецьких комуністів Ернсту Тельману про радикальне відокремлення від соціал-демократів дав особисто Сталін. При цьому не слід забувати, що Ернст Тельман, одночасно був сталінським офіцером, він навіть не соромився у радянській військовій формі виходити на трибуну Мавзолея і публічно красуватися нею на вулицях Москви. Тому, він ніяк не міг не виконати наказу Сталіна, хоча це неймовірне розпорядження диктатора виглядало диким і незрозумілим. Нещасний Тельман не розумів, що він є маленьким пішаком у великій політичній грі великого диктатора.
З часом, фюрер заарештує усе керівництво комуністичної партії і ліквідує його фізично. Сталін, у самому Радянському Союзі повиловлює усі жалюгідні залишки німецьких комуністів і у ешелонах відправить їх своєму побратиму-психопату для знищення. Червоному імператору нині були непотрібні усі ті, хто найменшим чином міг зашкодити авантюрним планам “світового панування” Гітлера (а отже і самого Сталіна).
Сталіна найбільше турбувала та обставина, що новий фюрер не мав практично ніяких ресурсів для підйому економіки. Тому швидко була розроблена спеціальна засекречена програма економічної допомоги фашистській Німеччині. Причому вона була організована таким чином, щоб туди найперше йшли матеріали призначені суто для військової сфери. На той час, Німеччина не мала права готувати власні військові кадри і розгортати військові збройні сили. На допомогу прийшов Радянський Союз. У його військових закладах почали навчатися сотні німецьких курсантів, які пізніше складуть верхівку фашистського командування.
Відбувалося щось неймовірне і дивовижне. У Німеччину суцільним і безперевним потоком йшли ешелони з продовольством і військовими ресурсами, у радянських військових закладах навчалися тисячі фашистських офіцерів, а у офіційній радянській пресі нагнітався антинімецький антифашистський психоз! Почалася велика інтригантська сталінська гра! Великий ляльковод геніально смикав мотузочки і примушував ляльку-Адольфа рухатися лише у належному напрямку! Гітлер зрозуміє це лише у 1945 році, але його запізніле осяяння завершиться безславним яскравим бензиновим факелом біля Рейхстагу...Це були зоряні роки найбільшої політичної ейфорії Сталіна. Практично усі події в Єропі рухалися у вигідному для нього плані. У Іспанії до влади прийшов диктатор генерал Франко. Це дуже добре. Хай підневільним народам набридне знущання ненависних “каудільйо”, “дуче” і “фюрерів”. А тоді, у найважчу хвилину, на білому коні почесного визволителя з’явиться геніальний вождь усіх віків і народів. Ні, його будуть зустрічати не кулями і гарматами, як інших завойовників минулого, а з квітами і оркестрами. Він буде переможним визволителем Європи від фашизму і “капіталістичної” диктатури.
Сталін надзвичайно уважно стежив за тим, щоб його наймогутніша на землі червона армія, двадцятикратно на усіх етапах перевершувала по танкам, літакам, гарматам і іншим видам військової техніки фашистську армію. З такою силою, він міг елементарно не допустити загарбання Німеччиною Чехії, Польщі, Франції та інших країн. Але зараз йому, навпаки конче було необхідно, щоб Гітлер захопив побільше країн, які призначалися для сталінського “визволення”. Саме у момент найбільш агресивної діяльності фашистської Німеччини, з Радянського Союзу йшли найбільші поставки усіх ресурсів Гітлеру. Він штовхав маніакального фюрера до нападу на Великобританію - найбільшу капіталістичну імперію на планеті. Саме тоді, після захоплення англійських островів, Сталін і запланував “велике” звільнення Європи від фашизму.
У самому Радянському Союзі відбувалося небувале зростання військової економіки. Мільйони безправних рабів цілодобово і безкоштовно споруджували тисячі “будов комунізму”. Але рабів постійно не вистачало. Генеральний секретар не гребує ніякими кримінальними заходами. Він віддає наказ спецслужбам прямо в обкомі партії розстріляти свого потенційного суперника по владі Кірова (на Україні буде його ім’ям назване місто Кіровоград).
Під приводом цього вбивства, у країні почнеться безкінечна вахканалія “гоніння на відьом” - ворогів народу, жертвами якої стануть десятки мільйонів людей. Вони автоматично, після арешту, будуть ставати рабами і направлятися на найважливіші будови сталінських п’ятирічок.
Під приводом цього вбивства, у країні почнеться безкінечна вахканалія “гоніння на відьом” - ворогів народу, жертвами якої стануть десятки мільйонів людей. Вони автоматично, після арешту, будуть ставати рабами і направлятися на найважливіші будови сталінських п’ятирічок.
В червоній більшовицькій імперії почнуться геніальні сталінські новації, яких ніколи не знала і не знатиме людська цивілізація. Мільйони матерів посадять на трактори, на машини, змусять займатися суто чоловічими професіями, щоб вивільнити чоловіків для військової служби. Сталіну потрібні були мільйони льотчиків, парашутистів, танкістів, моряків, які переможно створять Всесвітню Країну Рад. Мільйони дітей, юнаків і дівчат стануть за верстати, заміняючи собою батьків-рабів.
За наказом Сталіна, поблизу Кремля, був підірваний найбільший у Росії Храм Христа Спасителя.
На на його місці почалося спорудження 400-метрового!!! (це не фантастика , а абсолютна правда) висотного Будинку Рад, з якого повинно були іти все управління земною червоною сталінською Комуною. На даху найбільшого на земній кулі будинку формально планувалося встановити величезну фігуру Леніна. Але, диктатор прекрасно розумів, що в момент завершення грандіозної будови, на наполегливі “прохання трудящих” там буде встановлено фігуру самого визволителя усіх народів - товариша Сталіна! На місці майбутнього всесвітнього Будинку Рад розгорнулися небачені будівельні роботи, які будуть іти шаленими темпами аж до самого 22 червня 1941 року...
На на його місці почалося спорудження 400-метрового!!! (це не фантастика , а абсолютна правда) висотного Будинку Рад, з якого повинно були іти все управління земною червоною сталінською Комуною. На даху найбільшого на земній кулі будинку формально планувалося встановити величезну фігуру Леніна. Але, диктатор прекрасно розумів, що в момент завершення грандіозної будови, на наполегливі “прохання трудящих” там буде встановлено фігуру самого визволителя усіх народів - товариша Сталіна! На місці майбутнього всесвітнього Будинку Рад розгорнулися небачені будівельні роботи, які будуть іти шаленими темпами аж до самого 22 червня 1941 року...
Велику кількість заарештованих радянських рабів, Сталін надсилав на будівництво водних каналів - Біломор-Балтійського, та Волго-Донського. Після їх спорудження, Балтійська, Волзька, Каспійська та Азовська військеові флотилії могли вільно просуватися від Балтики до Каспію і Чорного моря (саме вони зіграють вирішальну роль у знаменитих битвах на Волзі). Оскільки Сталін готувався до великого походу у Європу, то він вирішив скористатися величезною системою каналів Європи, особливо по річкам Буг-Вісла-Одер, що йшли до самого Берліну. У 1940 році, за декілька місяців, практично вручну, десятки тисяч в’язнів відбудували Бугсько-Прип’ятський канал. За наказом Сталіна, практично усі будівельники будуть безжалісно розстріляні. Віднині, могутня Дніпровська та Пінська флотилії (120 лінкорів і мобільних катерів) могла приймати участь у “визволені” Європи. Німецька контррозвідка, з стурбованістю повідомляла фюреру про те, що в районі Пінська на річці Прип’ять сконцентровано понад сотню військових кораблів... В кінці червня 1941 , за наказом того ж Сталіна, усі великі кораблі будуть підірвані (вони не могли розвернутися назад у вузькій Прип’яті), а Бугсько-Дніпровський канал підірваний. Три десятки маленьких військових кораблів Дніпровської флотилії повернуться до Києва і будуть на протязі декількох місяців перешкоджати фашистським військам форсувати могутній Дніпро (власне саме це і призведе до краху гітлерівського “бліцкригу”). Але, у 44-45 роках, Дніпровсько-Бугський канал буде швидко відновлений, і декілька кораблів Дніпровської флотилії приймуть участь у визвольних боях і для багатьох очевидців тих подій буде найнемовірнішим той дивний факт, що на травневому переможеному Рейхстазі у Берліні, поряд з іншими прапорами, гордо майорітиме на вітру прапор Дніпровської військової флотилії!...
Напередодні війни, геніальний диктатор здійснив ще одну віроломну акцію, яка десятиліттями буде відгукуватися невдячним нащадкам. У Радянському Союзі все було просто в духовному плані. Ісус Христос був оголошений абсолютним міфом і видумкою казкарів (хоча більшовицька країна продовжувала жити за християнським календарем!), єдиним можливим для поклоніння богом був проголошений Ленін. Усі незгідні отримували кулю, або ордер у холодні концтабори (лише у 1937 році було знищено-розстріляно понад 200 тисяч священеннослужителів і віруючих людей-християн). З Європою було набагато важче, тут жили мільйони християн, що з дитинства були виховані у пошані до Ісуса Христа, діяли десятки тисяч храмів і релігійних громад. Під час запланованого “визвольного” походу у Європу, Сталін в очах віруючих хотів також виглядати великим “благодійником”. Вже були підготовлені секретні документи, про те, що всі “священники” Європи є посібниками “фашистських варварів”, вони всі абсолютно підлягали фізичному знищенню. Ці плани були настільки серйозними, що Ватікан розробив спеціальний таємний план повної евакуації у Канаду, на випадок наступу радянських військ. Але, знищенних священників, потрібно було кимось замінити. Як колишній семінарист (хоч і невдалий), Сталін прекрасно розумів роль священнослужителів у житті віруючих людей. Раптом він збагнув, що церкву можна використовувати і в якості таємної поліції. Сталін дає своїм таємним органам неймовірне завдання - розшукати по усій необмежній країні, в усіх поселеннях, концтаборах і в’язницях, абсолютно усіх священнослужителів та ієрархів, що випадково залишилися в живих. Бідні люди чекали кари від червоних комісарів, але їх чекало “радісне розчарування”. Сталін дав завдання, з особливим чином відібраних співробітників спецслужб, терміново підготувати декілька тисяч священників. Вони навчалися не лише усім “азам” релігійної науки, але й вичерпним секретам розвідувальної та військової діяльності. Загони священників повинні були йти за спеціальними “чорними” загонами НКВС, після армійських підрозділів. Перед ними стояло особливе завдання - під час захоплення європейських поселень, негайно розстрілювати усіх тамтешніх священників, а на їхнє місце ставити своїх - сталінських надійних служителів культу! Влада Ватиканy і Константинополя підлягала знищенню, а головним релігійним центром мусила стати Москва. Сталін особисто відновлює Московський Патріархат, призначає Патріарха і єпископів. Створюється спеціальний державний орган по релігіям, а у таємних службах спеціальні підрозділи по нагляду за священниками. Тепер, релігія буде під повним контролем партії і її спецслужб. Вступ до семінарій, призначення священників та ієрархів буде здійснюватися лише за їхнім більшовицьким дозволом. Такий принцип збережеться аж до ліквідації Радянського Союзу. Буде святотатно придумана дика легенда, про те, що начебто Сталіну з’явився святий Ілія, що закликав його відкрити храми у Радянському Союзі...
Господи помилуй! Який святий міг з’явитися червоному дияволу? Сатана йому з’являвся щодня і у всьому допомагав!!! Коли б не розвінчання культу особи Сталіна Микитою Хрущовим, то мали б ми усі нині “великого святого Йосипа Сталіна”, на зразок сина Юрія Довгорукого-Андрія Боголюбського, що у 1169 році повністю знищив святий Київ з його храмами. Це Боже провидіння, що безжалісний червоний диктатор, не зміг у Європі скористатися підготовленими нашвидкоруч перед війною більшовицькими чекістами-священниками. Це вже, після завершення війни, всередині країни, він використовуватиме їх в якості паралельної таємної поліції, і вони акуратненько, аж до самого 1991 року щодня сповіщатимуть таємні органи безпеки та партійні органи про хрещення дітей, вінчання, деталі сповідей “неблагонадійних” громадян. Знайдуться лише одиниці священнослужителів, що категорично відмовляться співпрацювати з таємними і партійними службами. Вони будуть безжалісно переслідуватися як церковними, так і державними органами. Посіяна Сталіним мерзенна гидотність у церкві, в майбутньому приведе до числених церковних розколів у самій Росії і особливо на Україні. Слуга Сатани самовіданно служив своєму господарю!...
А у тогочасній Європі події розгорталися неймовірним і фантастичним темпом. Гітлерівська Німеччина захопила практично усю Європу. Маніакальний фюрер бачив перед собою лише дві перешкоди - Великобританію і Радянський Союз.
Але, для захоплення туманних островів у нього абсолютно не вистачало морських транспортних засобів. А для розгрому багатомільйонної Червоної армії з її десятитисячними армадами танків і літаків, у вождя соціалістичної партії не було найменших можливостей (по усім видам збройних сил, сталінська армія перевершувала гітлерівську у 10-15 разів !).
Але, для захоплення туманних островів у нього абсолютно не вистачало морських транспортних засобів. А для розгрому багатомільйонної Червоної армії з її десятитисячними армадами танків і літаків, у вождя соціалістичної партії не було найменших можливостей (по усім видам збройних сил, сталінська армія перевершувала гітлерівську у 10-15 разів !).
І тут, Гітлер розігрує, на його думку, геніальну політичну шахову комбінацію. Він прекрасно знав про усі плани Сталіна відносно Європи, і розвідка щоденно йому детально доповідала про усі приготування Червоної Армії. Він вирішив розгромити основні сили сталінської армії, напередодні основного наступу, коли більшовицькі війська підтягуватимуть до фронту усю техніку і резерви. На цьому фоні Гітлер “розігрує” перед Сталіним форсовані приготування для нападу на Великобританію (слід відмітити, що це йому талановито вдалося). Фюрер також приспав пильність червоного диктатора численими переговорами по Прибалтиці, Польщі, Західній Україні та Білорусії, Буковині та Бесарабії. Слід особливо відмітити той факт, що на усіх урочистих прийомах на честь фашистської делегації, Сталін завжди особисто піднімав тост за здоров’я Адольфа Гітлера і виголошував на його честь палкі промови (хоча у цей час більшовицька преса, аж “кипіла” від ненависті до фашистів). Радянське керівництво тоді врятувала від виявлення підлості кіностудія “Мосфільм”, що знімала десятки фільмів про “жахливих” націонал-соціалістичних монстрів. Під час прибуття фашистських делегацій у Москву, гітлерівські прапори прямо зі зйомочних майданчиків відправлялися у Кремль, а потім знову поверталися на кіностудію для подальшого виробництва “антифашистських” фільмів (цинічне божевілля)!?
Особливим актом дружби між фашистським і більшовицьким режимом став спільний парад гітлерівських і сталінських військ восени 1940-го року у Бресті, після спільного захоплення і розподілу Польщі!
В цей час іде неймовірне “миле” і люб’язне листування між Сталіним і Гітлером (сучасники можуть ознайомитися з цими шедеврами політичного епістолярного жанру). Гітлер весь час наголошує, що він ретельно готується до нападу на прокляту Британію, і саме тому він вимушений тримати на Радянських кордонах сотні дивізій.
Він також періодично вибачався за деякі “провокації” своїх поганих командирів і люб’язно прохав свого найкращого друга не звертати на це уваги. Дивно, але інтриган Сталін повірив усім цим казкам фюрера. Навпаки, хитрий диктатор впевненно вважав, що це він обхитрив Гітлера. 15 червня 1941 року Гітлер в особистому посланні до Сталіна попередив, що через тиждень він починає операцію по захопленню Великобританії. Сталін вирішив розпочати “звільнення” Європи від фашизму через два тижні після цього, коли основні сили фашистів будуть зосереджені у Англії.
В цей час іде неймовірне “миле” і люб’язне листування між Сталіним і Гітлером (сучасники можуть ознайомитися з цими шедеврами політичного епістолярного жанру). Гітлер весь час наголошує, що він ретельно готується до нападу на прокляту Британію, і саме тому він вимушений тримати на Радянських кордонах сотні дивізій.
Він також періодично вибачався за деякі “провокації” своїх поганих командирів і люб’язно прохав свого найкращого друга не звертати на це уваги. Дивно, але інтриган Сталін повірив усім цим казкам фюрера. Навпаки, хитрий диктатор впевненно вважав, що це він обхитрив Гітлера. 15 червня 1941 року Гітлер в особистому посланні до Сталіна попередив, що через тиждень він починає операцію по захопленню Великобританії. Сталін вирішив розпочати “звільнення” Європи від фашизму через два тижні після цього, коли основні сили фашистів будуть зосереджені у Англії.
Контррозвідка німецького абверу доповіла фюреру, що Сталін призначив свій наступ на 6 липня 1941 року. Це повністю підтверджувалося усіма об’єктивними спостереженнями німецької розвідки. До радянсько-німецького кордону йшли сотні ешелонів з танками, літаками, пальним. Прямо у прикордонних зонах почали з’являтися величезні кучугури шкіряних чобіт для “визволителів”. Німецькими розвідниками були зафіксовані десятки спеціальних вагонів з сотнями тисяч чудових військових карт усіх країн Європи, а також розмовники на усіх основних європейських мовах, найбільше, звісно німецькою. Під Пінськом на Прип’яті у повному складі стояло 120 кораблів могутньої Дніпровської флотилії.
Командири усіх підрозділів шестимільйонної Червоної армії на Західному кордоні отримали спеціальні секретні пакети з кодовою назвою - операція “Гроза”, де чітко були вказані напрямки руху по Європі усіх більшовицьких загонів і чисельних танкових та літакових армад.
Що у тій ситуації міг вдіяти Гітлер? На той час його армія була втричі менша від сталінської (це тільки на західних кордонах, бо ще два мільйони солдат більшовицький імператор тримав на Сході, біля Японії та Китаю). По танках, літаках і гарматах, Сталін переважав його у 10-15 разів. Єдиною перевагою фюрера була та, що він був готовий до ведення війни, а Сталіну для підготовки ще було потрібно мінімум два тижні.
Гітлер був вимушений призначити “контрудар” на 22 червня 1941 року. Його літаки піднялися в повітря і почали бомбити радянські позиції, переважно аеродроми, а також ешелони з технікою і пальним.
Без пального, десятки тисяч сталінських танків і літаків стали непотрібним брухтом. Але навіть і без цієї техніки, шість мільйонів “вірних” сталінських бійців могли б стати серйозною завадою на шляху фашистських солдат.
Без пального, десятки тисяч сталінських танків і літаків стали непотрібним брухтом. Але навіть і без цієї техніки, шість мільйонів “вірних” сталінських бійців могли б стати серйозною завадою на шляху фашистських солдат.
Якщо говорити цілком серйозно, то за інших обставин, у гітлерівської армії навіть куль не вистачило б на сталінських вояк. Але вся, найбільша і вражаюча проблема перших днів гітлерівсько-сталінської війни полягала у тому, що знаменита Червона Армія, майже у повному складі не виявила опору фашистам!!! На Схід Радянського Союзу, безладно відступало лише два мільйони сталінських солдат. Чотири мільйони радянських бійців у ті дні безслідно зникли???!!! Фактично, це було повстання Червоної Армії проти власного головнокомандувача, який роками випускав кров з десятків тисяч командирів і сотень тисяч солдат, їхніх рідних і близьких! Вони просто добровільно здалися в полон фашистським “визволителям”! А мешканці Західної України, Буковини, Західної Білорусії та Прибалтики зустрічали війська фашистів з квітами, хлібом та сіллю! Це була найбільша поразка Сталіна за останні десятиліття!
Він такого не чекав! Два тижні Сталін не міг прийти у себе і непорушно сидів на своїй підмосковній дачі. Лише тоді, коли усі члени більшовицького Політбюро прибули до генсека і почали прохати повернутися у Кремль, до нього повернулася воля вождя.
Він такого не чекав! Два тижні Сталін не міг прийти у себе і непорушно сидів на своїй підмосковній дачі. Лише тоді, коли усі члени більшовицького Політбюро прибули до генсека і почали прохати повернутися у Кремль, до нього повернулася воля вождя.
Гітлерівські війська швидко просувалися у напрямку до Ленінграда і Москви. На початку липня, вони досягнули лінії Дніпра! І тут сталося нечуване - Дніпро на три місяці змусив п’ятьдесят ні Вінмецьких дивізій тупцювати на місці. Коли б не Дніпро, то найбільше фашистське угрупування швидко захопило б Донбас і Кавказ, залишило Радянський Союз без продовольства, вугілля і нафти, і доля сталінської імперії на цьому б завершилася. Дніпро зламав усі плани Гітлера! Фюрер створив спеціальний загін СС, який мав захопити Дніпрогес і не допустити його знищення радянськими військами. Але сталінські розвідники виявилися на висоті і вчасно підірвали могутню споруду Дніпрогесу (до речі, тоді від гідрохвилі прориву загинуло декілька десятків поселень).
На протязі усієї війни, завдяки зруйнованому Дніпрогесу, жоден фашистський корабель не зміг пройти по Дніпру!
Сталін ніколи в майбутньому не простить своїй доблесній Червоній Армії тієї страшної зради у червні 1941 року. 29 мільйонів своїх солдат і громадян він свідомо покладе на вівтар перемоги, ніколи не жалкуючи жодного з них! Коли потрібно буде швидко захопити Берлін, по мінованим полям, перед танками, Сталін пожене мільйон своїх солдат, що власними тілами прокладуть дорогу його залізним машинам. Таким способом більше ніхто і ніколи не воюватиме в історії людської цивілізації. Слід відмітити і ту обставину, що маніакально-психопатичний фюрер не скористався мільйонами радянських солдат, що добровільно здалися в полон, а почав заганяти їх у концтабори. Гітлер дуже дорого заплатить за цю помилку. Він вже запізніло створить знамениту армію генерала Власова.
Під час гітлерівсько-сталінської війни 1941-1945 років, більшовицький диктатор найбільше злився на президента Америки. Він постійно відчував, що Рузвельт веде подвійну гру. У генсека складалося таке враження, ніби Рузвельт зацікавлений у виснажливих боях Сталіна і Гітлера (воно так і було насправді). У найважчі для Радянського Союзу дні, з Америки йшла величезна допомога технікою і продовольством, без якої перемога над Гітлером була б просто неможливою! Але, коли радянські війська занадто швидко гнали фашистів, то ця допомога значно гальмувалася.
Весною 1945 року, Рузвельт “благав” Сталіна “допомогти” американським військам, що наступали з Заходу Німеччини. Знову здається неймовірним, але тоді Сталін щиро повірив Рузвельту у його “безпорадність”. Одразу після перемоги над фашистами, коли Сталіну поклали на стіл останні розвідувальні дані по Америці, він буквально вжахнувся! Американська армія нараховувала п’ятнадцять мільйонів чоловік, а її морський військовий флот стократно перевершував сталінські морські сили. Але найбільшою перевагою Америки були щойно виготовлені атомні бомби. Після ядерного бомбардування Хіросіми і Нагасаки, Сталін відверто скаже своєму оточенню - що другу світову війну виграла Америка!
Соратники Сталіна пригадували той момент, коли вони його привітали з Перемогою над Гітлером. Він вилаявся на них нецензурною лайкою. Так і сказав - яка перемога? е... вашу мать! Чверть Берліна і Чверть Німеччини - це по вашому Перемога? Я поклав тридцять мільйонів людей, щоб усе захопила Америка!
Сталін мав повну рацію. Другу світову війну беззаперечно виграла Америка! Вона стала повновладною господаркою бідної Європи, вона утворила НАТО і на десятиліття нав’язала свою військову та економічну доктрину європейському континенту, а також усій планеті.
Саме з цієї причини Сталін не приймав Парад Перемоги у Москві, а передоручив це одному з своїх міністрів-маршалу Жукову. Саме тому, День Перемоги і День Параду Перемоги ніколи не був до Брежнєва святковим днем. До останніх днів свого життя Сталін вважав другу світову війну програною. Американці залишили йому 25% Берліна і Німеччини, слов’янські країни - Польщу, Чехію і Словаччину, Болгарію, бідну Румунію, невеличку Угорщину. Причому з часом, виявилося що це також був політичний розрахунок Америки. Ще у 1945 році американські спецслужби підрахували, що коли б Радянський Союз функціонував з 1945 року у своїх межах з безмежними запасами нафти, газу і корисних копалин, то він би міг існувати віки. Утримуючи за свій рахунок означені вище країни, за підрахунками американських спецслужб, Радянський Союз зазнає економічного краху наприкінці століття (що власне і відбулося)...
Саме з цієї причини Сталін не приймав Парад Перемоги у Москві, а передоручив це одному з своїх міністрів-маршалу Жукову. Саме тому, День Перемоги і День Параду Перемоги ніколи не був до Брежнєва святковим днем. До останніх днів свого життя Сталін вважав другу світову війну програною. Американці залишили йому 25% Берліна і Німеччини, слов’янські країни - Польщу, Чехію і Словаччину, Болгарію, бідну Румунію, невеличку Угорщину. Причому з часом, виявилося що це також був політичний розрахунок Америки. Ще у 1945 році американські спецслужби підрахували, що коли б Радянський Союз функціонував з 1945 року у своїх межах з безмежними запасами нафти, газу і корисних копалин, то він би міг існувати віки. Утримуючи за свій рахунок означені вище країни, за підрахунками американських спецслужб, Радянський Союз зазнає економічного краху наприкінці століття (що власне і відбулося)...
Але, тоді, у 1945 році, гордий Сталін був вимушений рахуватися з могутньою і багатою Америкою. Він однозначно зрозумів, що США ніколи не дозволять йому утворити світову більшовицьку імперію. Доводилося користуватися тим малим, що йому подарували американці...
Поряд з іншими важливими проблемами країни, Сталін знову повертається до магічної теми Дніпровського каскаду. Він віддає наказ негайно відремонтувати Дніпрогес і почати будівництво Каховського і інших морів. Ремонт Дніпрогесу очолює один з більшовицьких лідерів Леонід Брежнєв, який сам замінить собою Сталіна через два десятиліття (тоді це здавалося б шизофренічним маренням). Роботи просувалися дуже довго, Сталін нервував. Йому конче було потрібне Каховське море. У 1944 році він силою вивіз з Криму усіх кримських татар і тепер півострів був мертвим. Оживити його могла лише дніпровська вода. Але, для того щоб величезна маса дніпровської води потекла по широким каналам у Крим, Дніпро в районі Каховки потрібно було підняти аж на 16 метрів. Лише після цього, Сталін планував переселити у Крим два мільйони росіян і українців. Одразу після завершення у 1948 році відновлення Дніпрогесу, Сталін віддає наказ про спорудження Каховського водосховища. Була розгорнута дика ідеологічна пропаганда у пресі про створення Нової Таврії, про квітучі майбутні поля і сади у сухих степах. Але ніде не писалося, що потужність Каховської ГЕС буде усього 350 мегават, і що вся її мізерна елетроенергія буде йти на роботу насосів, що відкачуватимуть воду з затоплених шахт і підвалів. Також не писалося про спорудження декількох потужних насосних станцій, що повинні були цілодобово перекачувати бокові річки і струмки у штучне море. Для ідеологічного забезпечення будівництва штучного моря був залучений і відомий письменник-кіносценарист Олександр Довженко.
Йому виділять значні кошти для зйомок окремого фільму про будівництво штучного моря. Лише під кінець будівництва, талановитий письменник зрозуміє, як підло його талант та авторитет використає аморальна більшовицька ідеологічна машина. У нього не витримає серце. Фільм “Поема про Море” завершить його дружина Юлія Солнцева.
Йому виділять значні кошти для зйомок окремого фільму про будівництво штучного моря. Лише під кінець будівництва, талановитий письменник зрозуміє, як підло його талант та авторитет використає аморальна більшовицька ідеологічна машина. У нього не витримає серце. Фільм “Поема про Море” завершить його дружина Юлія Солнцева.
Під водами Каховського моря буде поховано понад 500 поселень...І знову, вже вкотре, плакав Дніпро і голосила Україна, з її сотнями тисяч людей, яких насильницьки виганяли з своїх одвічних поселень, безжалісно знищуючи з могилами усіх предків, з храмами, бібліотеками, школами і лікарнями. Червоний “фашизм” продовжував свою залізну безжалісну ходу на впокореній Україні!
Сталін майже щодня цікавився ходом робіт на Каховському морі і Кримському каналі. Але, Кремль ніколи не цікавили чисельні скарги з будови про неякісне виконання робіт і значне розкрадання усіх будівельних матеріалів. Сталіну не потрібні були міцні греблі!
Червоний диктатор не дожив один рік до урочистого відкриття Каховського моря, завдяки “допомозі” свого вірного друга Берії.
Його, таким самим чином, як і Леніна розітнули, усі органи помістили у десятки баночок, “тушу” вождя просочили хімічним розчином, напхали тіло і голову спеціальною просоченою ватою, і поклали з своїм “вірним учителем” Леніним (“рудим підарасом”, як іноді його величав Йосип Джугашвілі).
Правда, пролежав він там недовго, і за наказом його “вихованця” Микити Хрущова, в один з днів, вождя усіх народів таємно винесли з Мавзолея, закопали у землю і залили багатометровим шаром залізобетону (а то, не приведи Господи, ще вилізе, червоний диявол!?).
Його, таким самим чином, як і Леніна розітнули, усі органи помістили у десятки баночок, “тушу” вождя просочили хімічним розчином, напхали тіло і голову спеціальною просоченою ватою, і поклали з своїм “вірним учителем” Леніним (“рудим підарасом”, як іноді його величав Йосип Джугашвілі).
Правда, пролежав він там недовго, і за наказом його “вихованця” Микити Хрущова, в один з днів, вождя усіх народів таємно винесли з Мавзолея, закопали у землю і залили багатометровим шаром залізобетону (а то, не приведи Господи, ще вилізе, червоний диявол!?).
Новий генсек Микита Хрущов особисто керує завершенням будівництва Каховського моря. Потім згідно його розпоряджень, іде будівництво Кременчуцького і Дніпродзержинського водосховищ, а далі - Київського.
Хоча багатьом звичайним будівникам було абсолютно незрозумілим - з якої це такої причини керівник партії і держави особисто щодня турбується гнилими морями? Вони ж наївні не знали - задля чого будуються оті моря і чому Микита Хрущов обіцяв усьому світу показати “Кузькіну мать”!
Саме перед відкриттям Київського моря, в результаті партійного заколоту, Хрущов був зігнаний з своєї посади, а його наступником став Леонід Брежнєв (усі двоє були партійними вихідцями з України).
Брежнєв особисто контролює увесь хід будівництва Канівського водосховища і у 1978 році, після його урочистого пуску, проводить спеціальну закриту нараду у Кремлі. На цій нараді вищого партійного керівництва СРСР констатувалося, що за 50 років, на території України був створений унікальний 1000-кілометровий наймогутніший на землі військово-оборонний і відплатно-знищувальний гідрокомплекс Дніпровського каскаду водосховищ. Він був надійним непереборним щитом проти танкових армад НАТО. Було прийнято рішення про будівництво інших водосховищ по Дніпру, аж до Смоленська, Орші і самої Москви, з метою з’єднання у верхів’ях Дніпра та Волги у єдине велике Московське море, таким чином оперізавши столицю СРСР неприступною водною перешкодою... Але цим планам не судилося бути виконаними. Дніпро тоді врятувала Гельсінська угода, що була підписана і Радянським Союзом. Надалі подібні об’єкти мали будуватися виключно під суворим міжнародним контролем. Також, у зв’язку з божевільно-шаленим розгортанням ядерної військової програми СРСР (планувалося створення 30 тисяч ядерних бомб-ракет), йшло швидке будівництво атомних станцій, що вибудовувалися у формі ядерного щита супроти НАТО.
Тому, починаючи з 1978 року, коли навпроти могили Тараса Шевченка було урочисто відкрито Канівську ГЕC і море, Дніпро нарешті отримав можливість трохи відпочити від беззупинного багатолітнього варварства.
Хоча сам, справжній Дніпро тепер протікав лише по території Росії і Білорусії. На території України залишився лише 1000-кілометровий безперевний каскад штучних гнилих морів і невеличка ділянка Дніпровського лиману від Херсона до Чорного моря. Декілька раз, у посушливий період року, морські солоні води Чорного моря доходили до самої Каховської ГЕС, роз’їдаючи її неміцну споруду.
У 1978 році, біля могили великого кобзаря і пророка Тараса Шевченка, Україна назавжди розпрощалася з одвічним Дніпром!
Він уже не ревів і не стогнав, бо його на десятки метрів вище покрили гнилі отруйні води диявольських більшовицьких морів...
Посилання:
Розділ 15. ХІРОСІМА СВЯТО-ГЕОРГІЄВСЬКА
КНИГА ПАМ’ЯТІ ЗНИЩЕНИХ І ЗАТОПЛЕНИХ ПОСЕЛЕНЬ ПО ДНІПРУ, ВОЛЗІ, ДНІСТРУ І ДОНУ
Прототипом міста Свято-Георгієвська є місто Новогеоргіївськ, яке злочинно-варварськи було знищено напередодні затвердження Програми будівництва Комунізму у СРСР і УРСР.
ПОСИЛАННЯ:
А ТАКОЖ ЗНИЩЕНИХ-ЗАТОПЛЕНИХ МІСТ /означених нижче у Посиланнях/ :
Міста /ГОРОДА/: /вказані лише міста, відзначені у Вікіпедії/
/На Волзі/
/на Волзі/
/на Дону/
/на Дністрі/
/на Дніпрі/
/на Дніпрі/
/на Ангаре, Братское водохранилище/
/на Ангаре, Братское водохранилище/
/Камское водохранилище/
/Иваньковское водохранилище-Московское море, Тверская область/
/Угличское водохранилище/
/Вазуззское водохранилище в Смоленской области/
А ТАКОЖ ЗНИЩЕНИХ-ЗАТОПЛЕНИХ СІЛ /означених нижче у Посиланнях/ :
СЕЛА: /вказано лише ті, які відображені у Вікіпедії/
/на Днестрі/
/на Дніпрі/
/на Дніпрі/
/на Дніпрі/
/на Дніпрі/
/на Дніпрі/
/на Дніпрі/
/на Дніпрі/
/на Дніпрі/
/на Дніпрі/
/на Дніпрі/
/на Дніпрі/
/на Дніпрі/
/на Дніпрі/
НАЙБІЛЬШІ НАСИПНІ СПОРУДИ СВІТУ :
(дається перелік усіх штучних островів на планеті)
ЗНИЩЕННЯ СВЯТО-ГЕОРГІЇВСЬКА
/Усі зображення є символічно-умовними/
Кременчуцьке водосховище почали будувати з 1954 року, одразу після завершення основних робіт по Каховському водосховищу, де було варварськи знищено близько 500-та населенних пункти. Заливалася територія, яка дорівнювала трьом Києвам, або території Люксембургу.
Вже було повністю знищено близько 600-та населенних пунктів. Останнім залишалося велике древнє місто Свято-Георгіївськ. В ньому проживало понад 10 тисяч людей. Партійні органи розуміли, що знищити таке місто непросто, тому ретельно підготувалися до цієї події. Вона була свідомо приурочена до 41 річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції, яка ліквідувала капіталізм, створила державу робітників і селян, побудувала соціалізм і тепер будувала комунізм – найвище досягнення людської цивілізації!
За сотні років існування у місті побували і половці та хазари, монголо-татари, литовці та поляки, запорожці та війська російської армії, денікінці і петлюрівці, фашисти та інші вороги. Вони тут їли, пили дніпровську солодку воду, ночували. І місто, дивним чином уціліло. Але, нині за наказом Президії ЦК КПРС, його повинні були повністю знищити. Люди до останньої хвилини не вірили, що їхнє місто знищать. Поруч побудували велике сучасне місто Хрущов і усім мешканцям Свято-Георгієвська там виділили квартири. Але люди не поспішали туди переселятися, бо дуже любили своє древнє місто, яке було наіменоване на честь великого святого Георгія-Переможця.
Мова йшла про велику кількість людей, і тому партійні і військові органи ретельно підготувалися до Дня знищення міста. По всьому периметру воно було оточено тисячами солдат на бронетранспортерах і танках. По місту ширяли тисячі міліціонерів, вишукували людей і відпроваджували їх за військове півколо. Та все ж, багато людей ще залишалося у місті. Непередбачено, багато робітників-будівельників категорично відмовилися знищувати місто Святого Георгія. Тому сюди надіслали декілька тисяч вандалів /кримінальних засуджених злочинців, яким день роботи на водосховищах, зараховувся, як два дні відсидки/. Та й, вони з задоволенням і захопленням нищили усе, що було пов’язане з Комуністичною партією та Радянською владою!/. Вони вже сиділи на екскаваторах з руйнівними «бабами» /величезними важкими залізними кулями на тросах, які руйнували приміщення/ та на підйомних кранах. Поруч стояла інша техніка, призначена для нищення фізичних об’єктів. Всі чекали команди Першого секретаря міськкому Комуністичної партії Тараса Українця, який з керівниками міста стояв біля приміщення Міськкому партії перед пам’ятником Леніна. Він був двічі Героєм Радянського Союзу, незмірно сміливою людиною. Першу зірку він отримав за оборону Дніпра. Про нього ходили легенди. Він нічого і нікого не боявся. Ходив по мінним полям, під кулями підіймав бійців у атаки. Його не брали ні кулі, ні міни. Фашисти боялися цього сміливого бойового генерала. Другу зірку він отримав у Берліні, за штурм цитаделі фашизму-Рейхстагу. Він з Червоним прапором, повів своїх бійців в атаку. Поруч гинули десятки бійців, рвалися сотні снарядів і мін, пролітали тисячі куль. А Тарас Українець був ніби зачарований, ніщо його не брало. Він повернувся у рідне місто. Його обрали Головою міськради, в центрі міста йому було споруджено пам’ятник /як це і належало двічі Герою Радянського Союзу. Пізніше, ЦК партії і обком рекомендували його на пост першого секретаря міськкому партії, і на партійній конференції усі дві тисячі членів КПРС одноголосно обрали його своїм керманичем. Але, тепер всі дві тисячі комуністів та чотири тисячі комсомольців, піонерів і жовтенят, на чолі з своїм улюбленим партійним лідером, були в повному шоці. Вони стояли перед міськкомом партії, міськкомом комсомолу, Міською радою народних депутатів, над якими майоріли Червоні прапори Країни рад, країни переможного соціалізму робітників і селян. І ніхто – жодна людина не вірила, що зараз, за наказом Президії ЦК КПРС, їхнє місто буде повністю знищене.
- Не можу я віддавати наказ про знищення!,-скаржився він голові міськради /сучасною мовою – меру міста/. І взагалі , мені вчора нарешті надали наукову інформацію, що Кременчуцьке водосховище буде найскладнішим, серед усіх по Дніпру. Тут треба спорудити довжелезну Кременчуцьку 40-ка кілометрову дамбу з могутніми насосними станціями, Золотоніську 20-ти кілометрову дамбу і її насосні станції, Будищанську 17-ти кілометрову дамбу з насосними потужними станціями, нашу Тясминську дамбу з насосними станціями, довжелезну Черкаську 20-ти кілометрову дамбу, Оболонську дамбу з її насосними станціями. Виявляється, що на перекачку усіх річок, що опинилися на 7-5 метрів нижче нового водосховища, загалом буде йти більше електроенергії, ніж вироблятиме сама Кременчуцька ГЕС. То чи варто було заради цього ідіотизму знищувати біля 600 населених пунктів і наше прекрасне велике місто?
- Жах який!!!,- одночасно вимовили мер міста, керівник комсомолу, начальник міліції і прокурор, військовий комісар і Голова міського суду, які розташувалися навколо свого партійного лідера. Вони всі були членами КПРС. Але тепер вони перебували всі у якомусь маренні і не знали – що робити далі?! Раптом почулася голосна сирена і до приміщення міськкому швидко під’їхав автомобіль. З нього вийшов Член Політбюро ЦК Компартії України-Командуючий Київським округом.
- Чому ви не командуєте ліквідацією міста?!,-суворо закричав він на Тараса Українця,- До вечора тут повинно бути пусте місце.
- Командуйте Ви, товариш Член Політбюро! А я віддавати наказ про знищення свого рідного міста не буду!.
Член Політбюро хотів ще щось сказати Українцю, але зрозумів, що це зайве. Він підійшов до бригади вандалів.
- Хто у вас головний?, -спитав він у зеків /так називали засуджених злочинців/.
- Та он – Вован!,- відповів один з вандалів.
- Починайте!,- наказав Член Політбюро бригадиру зеків, який сидів на екскаваторі з величезною «бабою».
- Все зробимо, громадянин генерал!,- відповів весело і натхненно Вован. Член Політбюро напевне не знав, що Вован отримував величезне задоволення від нищення комуністичних і радянських приміщень, а особливо пам’ятників комуністичним вождям. Він був готовий це робити цілодобово і безкоштовно.
Вован включив мотор, відвів стрілу крана з бабою ліворуч, а тоді різко вдарив «бабою» по пам’ятнику Леніну. В одну мить Ленін злетів з високого постаменту, впав на землю і розвалився на шматки. Усі здригнулися, бо їм здалося, що Володимир Ілліч закричав під час удару. Член Політбюро був вражений побаченим. Лише тепер він зрозумів – чому Тарас Українець не віддавав належного наказу. На міськкомі партії майорів Червоний прапор СРСР і розташувалися великі метрові літери «Наша цель – Коммунизм!». Вован так вперіщив «бабою» по стіні міськкому, що розвалив основну несучу стіну, і міськком, разом з прапором та літерами про Комунізм, розвалився як «Картковий будиночок». Далі, друзі Вована по черзі, садистично, з насолодою, голосним реготом знищили приміщення міськради, міськкому комсомолу, міського відділу міліції, прокуратури, міського суду, військового комісаріату. Потім, вони вмить розтрощили пам’ятники Карлу Марксу і Фрідріху Енгельсу, Дмитру Мендєлєєву, академіку Івану Павлову і Мічуріну. Через мить, були розтрощені пам’ятники Чапаєву і Котовському, Щорсу і Боженку, Дзержинському і Миколі Островському-Павці Корчагіну, Павліку Морозову, усім іншим піонерам-героям, Зої Космодем’янській і Матросову, Гастело і Маресьєву, Чкалову і генералу Ватутіну. Потім, вандали з неймовірною насолодою і реготом знищили за мить пам’ятники Богдану Хмельницькому, Івану Франку, Лесі Українці, Панасу Мирному, Котляревському, Михайлу Коцюбинському, Олександру Довженку і Володимиру Маяковському. Особливо жорстоко зеки знищили братську могилу воїнів, які обороняли та визволяли Свято-Гергіївськ від фашистів. Навколо валялися залишки мармурової плити з прізвищами полеглих воїнів. Після цього був знищений пам’ятник Невідомому солдату з вічним вогнем.
Коли отой вічний вагонь загасили на очах у сотень людей, солдат і офіцерів, то до неба полинув відчайдушний зойк тисяч очевидців, які раптом зрозуміли, що чиниться нечуваний сатанинський злочин.
Члену Політбюро, мабуть стало погано, бо біля нього з’явилися лікарі в білих халатах і надавали йому медичну допомогу /у того піднявся дуже високий тиск/. А саме в цей час вандали з натхненням нищили міську лікарню, поліклініку і пологовий будинок. На все це дивилися десятки лікарів у білих халатах і матері з немовлятами на руках та вагітні жінки, яких щойно солдати з автоматами силю вигнали з лікарських палат. Тепер настала черга Дитячого сирітського будинку і дитячого садочку. Сотні дітей стояли на вулиці і дивилися, як з приміщень бандюгани виносять маленькі столики, меблі, іграшки, всі інші речі. Бандити все це підпалили, і тут же почали нищити дитячі приміщення.
Діти і вихователі почали голосно плакати і кричати. Біля школи зібралися учні, жовтенята, піонери і комсомольці. Вони з жахом дивилися, як зеки знищують їхню улюблену школу і спалюють гори книжок з шкільної бібліотеки. Поруч палало ще одне велике багаття з тисяч книжок міської бібліотеки і міського будинку культури, які в одну мить були знищені друзями Вована /він пишався, що носить ім’я вождя революції Володимира Ілліча. Як це не дивно, але він вважав засновника партії своїм Учителем по варварському знищенню усіх оточуючих надбань/. Він і його друзі насолоджувалися своїм безмежним вандалізмом. Вони, з насолодою знищили приміщення місцевої газети «Прапор Комунізму». Якимось дивом, Червоний стяг, що був на приміщенні редакції, зачепився за стрілу екскаватора і міцно завис на ньому.
Вован неспинно реготав і тішився саме цією пригодою, його друзі також несамовито реготали і продовжували безжалісно нищити все навколо. А на головній пекельній машині знищення майорів Червоний прапор революції і щасливого Комунізму!
Неймовірно швидко зеки знищили міський парк культури та відпочинку над Дніпром, який так полюбляли усі святогеоргіївці.
Після знищення усіх офіційних державних і партійних споруд, настала черга військової частини. Перед цим, велика зграя чекістів відібрала у всіх офіцерів і солдат зброю. Полковник-також Герой війни, не мав сили віддавати накази, він ридав. Він першим пішов з частини у напрямку міста Хрущова, а за ним попленталися його сотні солдат. Вони ридали разом з своїм командиром і офіцерами. Вони згадали, як за наказом партії, на фронті позаду наступаючих військ розташовувалися загороджувальні загони. І коли у бійців закінчувалися патрони і вони повертали назад, щоб зарядити зброю, то їх безжалісно розстрілювали! Вони вмить зрозуміли, що ніякі вони не захисники Батьківщини і Комунізму, а бидло, раби підневільні. І що керівництво СРСР І КПРС їх глибоко усіх зневажає і ненавидить. Усі люди з жахом дивилися, як земля під ридаючими солдатами стала вологою. Це ж були їхні сини, які повинні були їх захищати від ворога. А тепер вони зійшли з розуму і не розуміли – кого і від чого вони повинні захищати?! Адже партії і державі народ, його міста і села були абсолютно не потрібні.
Вони б і тепер, стали на захист свого народу і його домівок. Але офіцери попередили, що у Дніпропетровському аеропорту розміщаються спеціальні підрозділи урядової дивізії імені Дзержинського з Москви і при найменшому супротиві, вони і люди будуть безжалісно розстріляні. Червона хунта завжди натравлювала народ на народ, членів партії на інших комуністів, солдат на солдат, людей проти людей!
Коли отой вічний вагонь загасили на очах у сотень людей, солдат і офіцерів, то до неба полинув відчайдушний зойк тисяч очевидців, які раптом зрозуміли, що чиниться нечуваний сатанинський злочин.
Члену Політбюро, мабуть стало погано, бо біля нього з’явилися лікарі в білих халатах і надавали йому медичну допомогу /у того піднявся дуже високий тиск/. А саме в цей час вандали з натхненням нищили міську лікарню, поліклініку і пологовий будинок. На все це дивилися десятки лікарів у білих халатах і матері з немовлятами на руках та вагітні жінки, яких щойно солдати з автоматами силю вигнали з лікарських палат. Тепер настала черга Дитячого сирітського будинку і дитячого садочку. Сотні дітей стояли на вулиці і дивилися, як з приміщень бандюгани виносять маленькі столики, меблі, іграшки, всі інші речі. Бандити все це підпалили, і тут же почали нищити дитячі приміщення.
Діти і вихователі почали голосно плакати і кричати. Біля школи зібралися учні, жовтенята, піонери і комсомольці. Вони з жахом дивилися, як зеки знищують їхню улюблену школу і спалюють гори книжок з шкільної бібліотеки. Поруч палало ще одне велике багаття з тисяч книжок міської бібліотеки і міського будинку культури, які в одну мить були знищені друзями Вована /він пишався, що носить ім’я вождя революції Володимира Ілліча. Як це не дивно, але він вважав засновника партії своїм Учителем по варварському знищенню усіх оточуючих надбань/. Він і його друзі насолоджувалися своїм безмежним вандалізмом. Вони, з насолодою знищили приміщення місцевої газети «Прапор Комунізму». Якимось дивом, Червоний стяг, що був на приміщенні редакції, зачепився за стрілу екскаватора і міцно завис на ньому.
Вован неспинно реготав і тішився саме цією пригодою, його друзі також несамовито реготали і продовжували безжалісно нищити все навколо. А на головній пекельній машині знищення майорів Червоний прапор революції і щасливого Комунізму!
Неймовірно швидко зеки знищили міський парк культури та відпочинку над Дніпром, який так полюбляли усі святогеоргіївці.
Після знищення усіх офіційних державних і партійних споруд, настала черга військової частини. Перед цим, велика зграя чекістів відібрала у всіх офіцерів і солдат зброю. Полковник-також Герой війни, не мав сили віддавати накази, він ридав. Він першим пішов з частини у напрямку міста Хрущова, а за ним попленталися його сотні солдат. Вони ридали разом з своїм командиром і офіцерами. Вони згадали, як за наказом партії, на фронті позаду наступаючих військ розташовувалися загороджувальні загони. І коли у бійців закінчувалися патрони і вони повертали назад, щоб зарядити зброю, то їх безжалісно розстрілювали! Вони вмить зрозуміли, що ніякі вони не захисники Батьківщини і Комунізму, а бидло, раби підневільні. І що керівництво СРСР І КПРС їх глибоко усіх зневажає і ненавидить. Усі люди з жахом дивилися, як земля під ридаючими солдатами стала вологою. Це ж були їхні сини, які повинні були їх захищати від ворога. А тепер вони зійшли з розуму і не розуміли – кого і від чого вони повинні захищати?! Адже партії і державі народ, його міста і села були абсолютно не потрібні.
Вони б і тепер, стали на захист свого народу і його домівок. Але офіцери попередили, що у Дніпропетровському аеропорту розміщаються спеціальні підрозділи урядової дивізії імені Дзержинського з Москви і при найменшому супротиві, вони і люди будуть безжалісно розстріляні. Червона хунта завжди натравлювала народ на народ, членів партії на інших комуністів, солдат на солдат, людей проти людей!
Коли загін ридаючих солдат і офіцерів, порівнявся з іншими солдатами, які оточили Свято-Георгіївськ перед знищенням, то сталося диво. Усі солдати оточення стали на коліна, поклали зброю на землю і також почали ридати. Вони також вмить зрозуміли, що якщо оці солдати з вандально-фашистськи знищеного міста Свято-Георгіївська нікому не потрібні, то і вони у будь-яку мить також стануть непотрібні рідній партії і державі, і їхні військові частини так само знищать, а їх самих проженуть туди, куди вкаже Червона хунта з Москви. Член Політбюро, Командуючий Київським округом, генерал армії, також ридав, сидів безсилий на інвалідному візку /йому стало дуже зле/ поблизу карети швидкої допомоги і голосно благав:
-Синки, простіть мені. Я не знав, що так буде і таке можливе!
Генерал армії Радянського Союзу, вперше за усе своє бойове і цивільне життя бачив, як тисячі солдат і офіцерів ридали. І він, вмить зрозумів, що Верховний Головнокомандувач Збройними Силами Радянського Союзу Микита Хрущов є негідником-злочинцем гіршим за Адольфа Гітлера! Бо Адольф Гітлер ніколи на своїй території не знищував власних міст і сіл!
Коли усі ридаючі солдати покинули межі Свято-Георгіївська, зеки почали швидко знищувати житлові приміщення мешканців Свято-Георгієвська.
Члени міськкому партії, усі депутати міської ради народних депутатів, працівники міліції і прокуратури, міського суду і військового комісаріату, вихователі і вчителі, комсомольці і піонери, жовтенята і маленькі діти, онімілі, з жахом дивилися, як вандали безжалісно і нахабно знищують їхнє улюблене одвічне місто. Але що вони могли зробити? Навколо міста стояли озброєні автоматами і гранатами солдати, яким було віддано суворий наказ – при будь-якому супротиві негайно відкривати вогонь і розстрілювати бунтівників на місці без суду і слідства.
- Господи! - заволав на повен голос, Тарас Українець,- якби я знав, що таке можливо, то застрелився б, чи особисто розстріляв ідіота Микиту!/він мав на увазі вождя Комуністичної партії і Радянського Союзу Микиту Хрущова/.
Член Політбюро почув волання першого секретаря міськкому партії, але він промовчав, бо сам був вражений і шокований побаченим. Йому стало прикро, що він особисто віддав наказ про знищення міста. Але було вже пізно! На місці Свято-Георгіївська утворювалося звалище цегли і пилу.
Тарас Українець здригнувся, коли побачив, як Вован, одним рухом залізної «баби» розтрощив його погруддя двічі Героя Радянського Союзу.
Місто було за декілька годин повністю знищено! Останньою лишилася споруда могутньої церкви Святого Георгія. Перед нею з іконами стояли віруючі і священник. Вони стояли на колінах, голосно плакали і молилися.
- Не робіть цього!,- благав Вована і зеків священник храму.
- Нам партія наказала! А наказ партії для нас – святе діло!,- насміхаючись промовив керівник вандалів.
Вандали довго били «бабами» по стінам церкви. І нарешті вона не витримала – і розвалилася на очах у всіх!. Останнім вандали знищили велике міське кладовище, поблизу храму. Вони просто екскаваторами зрівняли могили з землею, почавили залізними гусеницями усі хрести та надмогильні пам’ятники!
Останнім "баба" Вована одним ударом знищила пам'ятник Невідомим солдатам з Вічним Вогнем і визволителям Свято-Георгіївська...
Зойк сотень віруючих, дітей, школярів, сиріт, жовтенят і піонерів, комсомольців і комуністів Свято-Георгіївська полинув до небес. Усі люди встали на коліна і ридали. Не витримали солдати з автоматами. Вони усі знову стали на коліна і також почали плакати.
Останнім "баба" Вована одним ударом знищила пам'ятник Невідомим солдатам з Вічним Вогнем і визволителям Свято-Георгіївська...
Зойк сотень віруючих, дітей, школярів, сиріт, жовтенят і піонерів, комсомольців і комуністів Свято-Георгіївська полинув до небес. Усі люди встали на коліна і ридали. Не витримали солдати з автоматами. Вони усі знову стали на коліна і також почали плакати.
Тарас Українець, також встав на коліна і почав голосно кричати:- Господи, прости нам грішним і дикунам! Хай буде проклята наша сатанинська партія, і її сатанинські вожді!
Усі подивилися на залишки зруйнованого храму Святого Георгія. Поблизу нього гуртом розташувалисся зеки вандали, на чолі з батею-Вованом, які голосно реготали від повної сьогоднішньої перемоги. І раптом, усі тисячі людей побачили, що у Вована на голові з’явилися роги, а нижче пояса хвіст і копита! Так, це був той, хто спокушував самого Бога-Батька, Ісуса Христа в пустелі, той хто примусив служити собі Леніна, Сталіна, Гітлера, Хрущова і інших соціалістичних і комуністичних вождів.
Члену Політбюро стало дурно, він вирішив, що здурів і наказав негайно відвезти його у Київський військовий госпіталь.
А в Небесах голосно плакав Святий Георгій! Він був Святий, але він був безсилий проти тисяч людей, які нині служили не Господу, а Сатані!
Надійшов вечір-ніч, і усі тисячі знесилених людей і дітей, ридаючи попленталися до міста Хрущова (майбутній Світловодськ), де їм Комуністична партія і Радянська влада виділила «хрущовки»! Всім тисячам людей здалося, що з їхнього серця назавжди віднині силою вичавили Душу! До них більше ніколи, аж до самої смерті не повернуться щастя і радість!
І сьогодні разом з ними ридали мільйони жителів міст і сіл Дніпра і Волги, Дону і Ками, яких силою комуністи-вандали вигнали з їхніх одвічних помешкань…
ПОСИЛАННЯ:
ПРОТОТИПОМ ГОЛОВНОГО ГЕРОЯ
ТАРАСА УКРАЇНЦЯ
Є НАСТУПНІ ВИДАТНІ БОРЦІ ПРОТИ ТОТАЛІТАРИЗМУ:
ПИСЬМЕННИКИ, ЯКІ НАМАГАЛИСЯ НАПИСАТИ ПРО ЗЛОЧИННИЙ КАСКАД :
/Роман «Реве ревучий»/
Три місяці Тарас Українець не міг отямитися, після злочинного варварського знищення його рідного міста, яке він захищав і визволяв від фашистів, але не зміг врятувати від червоних дияволів. Він жив у квартирі міста Хрущова – міста енергетиків Кременчуцької ГЕС. Йому пропонували роботу у міськкомі партії. Але, він тепер був духовно паралізований і ні на що не здатен. Він зрозумів, що після знищення Вічного вогню, міськкому партії з червоним прапором і редакцією газети «Прапор Комунізму», Храму Святого Георгія і могил його матері та батька, усіх його предків, з нього вичавили Душу, а на її місці залишили криваву незагоювану рану! Чому він не повстав проти цього жахливого злочину, чому не підняв людей на боротьбу, так як це робили воїни УПА на Західній Україні та «лісові брати» в Прибалтиці? Він лише тепер зрозумів поклик душі цих борців за свободу, які і досі вели відчайдушну нерівну боротьбу з червоними дияволами. Він згадав, як сотнями ешелонів вивозили сотні тисяч кримських татар, мільйони людей Західної України. І все це робилося під червоними прапорами Комуністичної партії.
Він пригадав свою матір і батька, могили яких нещодавно були розтрощені зеками-вандалами. Це ж вони, його маленького охрестили у Храмі Святого Георгія. Він також пригадав, як батьки умовляли його не вступати у сатанинську Комуністичну партію. Тепер жалкував, що не послухався їх. До речі, після вступу у партію, він так і продовжував носити хрестик на грудях і ніколи не скидав його. Але, йому Двічі Герою Радянського Союзу все прощали – бо знищив він власною рукою тисячі фашистів-загарбників.
Він твердо вирішив відмовитися від партквитка і звання Героя та стати ченцем у Почаївській Лаврі. Він знав про те, що Комуністична партія постійно намагається закрити цю величну стародавню святиню, але ченці і тисячі місцевих віруючих людей щоразу грудьми ставали на захист святині і несамовито захищали її. Він зрозумів, що йому по шляху лише з такими людьми, які не бояться червоних дияволів.
Настав лютий 1959 року. У Москві відкривався ХХI з’їзд КПРС, щоб обговорити проблеми провалу економічних планів чергової п’ятирічки. Тарас Українець був членом ЦК КПРС і зобов’язаний був бути присутнім на засіданнях. Спочатку він вирішив не їхати у Москву, а одразу їхати у Почаївську Лавру, куди вже попередньо поїхали колишній мер Свято-Георгієвська, керівник міської міліції, прокурор і суддя, військовий комісар, директор дитячого сирітського будинку, директор школи, перший секретар міськкому комсомолу, головні лікарі пологового будинку, міської лікарні і поліклініки, головний редактор і журналісти міської газети «Прапор Комунізму», які були приголомшені варварським знищенням їхнього міста. Усі люди відмовилися від партійних квитків і своїх посад. Дивним було те, що усі розуміли цих людей, їх навіть ніхто не заарештовував. Бо ж у місті Хрущові жили майже всі колишні мешканці знищеного Свято-Георгієвська і вони цілком усе розуміли та співчували своїм побратимам.
Тарас Українець вирішив зустрітися з вождем партії і Радянського Союзу і особисто віддати йому партійний квиток, Зірки Героя Радянського Союзу, Ордени Леніна, інші бойові нагороди та генеральські погони.
І за день до відкриття ХХI з ‘їзду КПРС, йому довелося побачитися з Хрущовим. Стався дивний збіг обставин, згідно якого у плані проведення чергового партійного форуму значився виступ члена Центрального Комітету партії Тараса Українця про переможне завершення спорудження Кременчуцького Водосховища і ГЕС. То ж, Микита Сергійович, на прохання Тараса Українця, призначив йому 20-ти хвилинну зустріч у Кремлі.
Хрущов ще з війни знав прославленного Героя Радянського Союзу, то ж, усміхнений, пішов назустріч Тарасу Українцю, щоб привітатися.
- Не подам я вам руки, Микито Сергійовичу!
- Чому? Що з тобою Тарасе?
- Це з вами що, Микито Сергійовичу? Я ж на минулому ХХ з’їзді партії, коли ви виступили з величезною доповіддю про злочинний культ особи Сталіна і офіційно засудили його, повірив Вам. А ви гірші за Сталіна!
Той знищив мільйони людей на будівництвах каналів і злочинних водосховищ. Так чому ж ви не зупинилися? Вам мало було Каховської трагедії, коли ви варварськи знищили понад півтисячі поселень і жорстоко вигнали з своїх домівок понад мільйон людей! Тепер вам захотілося крові Кременчужчини?
- Тарас! Ну що ти таке говориш? Ти ж знаєш, що країні потрібно багато електроенергії.
- Ну так і будуйте вугільні та газові електростанції. А для чого затоплювати найкращі землі на планеті і виганяти з своїх помешкань мільйони людей? Ви ж прекрасно знаєте, що на перекачку річок, які опинилися нижче рівня Кременчуцького моря піде втричі більше електроенергії, ніж буде давати ваша злочинна Кременчуцька ГЕС!
- Ти і про це знаєш?,- здивовано спитав вождь партії, продовжуючи розмову,- Ти повинен розуміти, ми все це будуємо як водну перешкоду проти танкових і сухопутних військ НАТО!
- А кого ви збираєтеся захищати – себе чи народ? А ви спитали у людей, чи потрібна їм усім ваша злочинна оборона? Чому ви не дозволили на міській партійній конференції, на засіданні міської Ради народних депутатів обговорити доцільність знищення Свято-Георгнієвська, чому не провели міський референдум на цю тему з мешканцями-виборцями міста?
- Бо ніхто б на це не погодився!
- Дійсно, жодна, я наголошую, жодна людина, яка проживала біля Дніпра ніколи б не погодилася на знищення своїх помешкань, могил своїх предків. Бо людей і їхні поселення не зачепили жодні вороги, навіть фашисти. А вже наші, рідні вандали-кримінальники за вашим комуністичним наказом знищили наші малі Батьківщини і назавжди знищили наші душі! Наша партія не Комуністична, а Сатанинська! І будуєте ви не Комунізм, а Сатанізм! А ви, Микита Сергійович, не вождь партії і Радянського Союзу, а Головний Антихрист СРСР- нащадок злочинців Антихристів Леніна і Сталіна!
- Що ти таке говориш? Ти при своєму розумі?,- спитав шокований керівник КПРС і СРСР.
- Так, я при своєму розумі і зрозумів, що керівники КПРС І СРСР є слугами Сатани! Ось вам, Микита Сергійович, моє посвідчення члена ЦК КПРС, посвідчення Героя Радянського Союзу, першого секретаря міськкому партії Свято-Георгієвська,мій партійний квиток, ось вам усі мої нагороди і генеральські погони.
Тарас Українець вмить поклав на стіл вождя усі свої посвідчення, партквиток члена КПРС, Ордени і медалі, дві Золоті Зірки Героя Радянського Союзу і генеральські погони.
- Я лишаю при собі, лише іменний нагородний пістолет, який мені особисто вручив Сталін, після форсування Дніпра і вручення другої Зірки Героя Радянського Союзу. І якщо хтось спробує мене затримати – то перестріляю їх усіх, а останню кулю пущу собі у скроні! Бо жити у вашому сатанинському гієнському кублі більше не зможу! Гієни пожирають усіх навколо,а потім своїх сородичів! Ви усі – сатанинські канібальські гієни!
Вождь знітився від цих слів. Він особисто знав про неймовірну сміливість Тараса Українця і його унікальні таланти. Тарас піднімав бійців в атаку, брав в руки два пістолети, і після його атаки сотні фашистів лежали на землі. Він навіть ніколи не цілився. Він наводив пістолет на фашиста і куля летіла тому прямо в серце. Він убив тисячі фашистів, і власне за це отримав звання двічі Героя СРСР.
- То ти не будеш на з’їзді?
- Для чого? Слухати вашу сатанинську брехню і затверджувати ваші антилюдські плани? Ви ж люттю лютою ненавидите наших людей і наш народ! Ви усі гірші за варварів і фашистів усіх мастей! Ви сатанинські гієни, які пожирають одне одного! І вас з’їдять свої ж, і інших з’їдять вождів! І партія ваша сатанинська зжере саму себе! І СРСР сатанинський розвалиться! Бо немає у вас НІЧОГО СВЯТОГО!
- Що ти таке говориш? Зупинися! Не йди з партії! Ми тобі все простимо! Я нікому не скажу про все, що сталося отут!
- Добре, Микито Сергійовичу! Якщо Ви зараз чітко скажете, що у Комуністичної партії і в Радянському Союзі є Святе, то я повернуся у партію! Але ж тільки не кажіть про Леніна, Маркса, про Червоний прапор, про Комунізм, про радянську владу, про Програму партії і побудову Комунізму, про Моральний Кодекс будівника Комунізму, про Конституцію країни, про права людини, про країну робітників і селян. Ви б і Мавзолей Леніна знищили, коли б він стояв у зоні затоплення ваших диявольських водосховищ!
Хрущову стало погано, він схопився за серце, присів на стілець. Він не знав, що відповісти Герою Радянського Союзу. В Кабінеті сидів його друг, член Президії ЦК Анастас Мікоян.
- Анастас! Скажи щось Українцю, бо я розгубився!
- А немає, мені Микито Сергійовичу чого сказати! Ви ж знаєте, що я був категорично проти будівництва цих дійсно злочинних морів. І Українець має рацію, що у цих морях ми знищили усі наші святині. Люди перестали нам вірити. Вони не вірять партії, нашій державі, вони не вірять у Соціалізм і Комунізм!
- Так що ж ми за країну збудували?,- здивовано спитав вождь КПРС і СРСР.
- Сатанинську країну і Сатанинську партію!,- голосно і впевнено промовив Тарас Українець,- І будуєте ви вандальний варварський Сатанізм, а не Соціалізм і Комунізм! І вас усіх, увесь наш народ і країну чекає величезна кара і трагедія! Вас навіки прокленуть нащадки! І я не хочу приймати в цьому участі! Вас усіх будуть судити на міжнародному трибуналі, як судили фашистів у Нюрберзі, бо ваші злочини проти нашого народу тисячократно жахливіші!
- Так а куди ж ти підеш, що будеш робити?
- Піду в Почаївську Лавру відмолювати гріхи!
Там я здам пістолет місцевій міліції! А до того, благаю – не чіпайте мене, бо перестріляю усіх і застрелю себе! Прощавайте Микито Сергійовичу! І покайтеся всі! Припініть свої злочини проти нашого народу!,- Тарас Українець вийшов з кабінету вождя, міцно гримнувши дверима.
Там я здам пістолет місцевій міліції! А до того, благаю – не чіпайте мене, бо перестріляю усіх і застрелю себе! Прощавайте Микито Сергійовичу! І покайтеся всі! Припініть свої злочини проти нашого народу!,- Тарас Українець вийшов з кабінету вождя, міцно гримнувши дверима.
- Що це було?,- спитав Хрущов у Мікояна.
- А то і було, Микита, що Українець сказав правду! Немає у нас нічого святого і будуємо ми дійсно якийсь Сатанізм, але не Соціалізм і не Комунізм! І він щаслива людина, що йде ченцем у Лавру. Бо у них є Святість, і вони за цю Святість життя своє покладуть, на відміну від нас – боягузіва і лицемірів. Ханжі і фарисеї ми усі, Микито! І щиро раджу – не чіпай Українця! Він дійсно поїде у Лавру і буде там молитися. Ще не діставало, щоб усі світові газети написали, що ми вбили члена ЦК, делегата з’їзду, славетного Героя Радянського Союзу, або, що він сам покінчив життя самогубством!?
- Ти маєш рацію! Позвоню зараз Чекісту/так завжди називали керівника Служби безпеки СРСР/ і скажу, щоб Тараса ніхто не чіпав. Жах у тому, що Тарас дійсно має рацію. З одного боку ми брешемо, що є партією і країною робітників і селян, що будуємо Комунізм. А в цей же час, нищимо міста і села, усі комуністичні і християнські святині. Це правда, що мільйони робітників і селян ненавидять партію і нашу державу, Соціалізм і Комунізм люттю лютою. Я навіть не можу сказати, чи є у Радянському Союзі люди, які люблять нашу партію і нашу державу?!
- Немає таких!- впевнено відповів Мікоян,- бо вся історія нашої держави і партії – це суцільна естафета злочинів проти наших народів Радянського Союзу!
- Так, а що ж робити далі, Анастас?
- Тарас Українець має рацію - потрібно зупинитися, покаятися, чітко визначити справжні реальні Святині і об’єднати навколи них увесь народ! І однозначно – потрібно припинити будувати ці божевільні злочинні штучні моря!
- Нічого! На наступному ХХII з їзді ми затвердимо нову Програму КПРС і за два десятиліття побудуємо Комунізм!
Життя віддам – а Комунізм ми побудуємо, Кузькіну мать!,- і Хрущов, зняв туфлю і грізно постукав по столу /так, як він робив це на трибуні Організації Об’єднаних Націй, коли погрожував аморальним антинародним капіталістам усіх країн/.
Мікоян дивився на вождя-блазня і посміхався. Він вже знав, що проти Микити готується змова і через декілька років його ганебно знімуть з усіх його посад і посадять під домашній арешт.
Життя віддам – а Комунізм ми побудуємо, Кузькіну мать!,- і Хрущов, зняв туфлю і грізно постукав по столу /так, як він робив це на трибуні Організації Об’єднаних Націй, коли погрожував аморальним антинародним капіталістам усіх країн/.
Мікоян дивився на вождя-блазня і посміхався. Він вже знав, що проти Микити готується змова і через декілька років його ганебно знімуть з усіх його посад і посадять під домашній арешт.
Звісно, ніякого Соціалізму і Комунізму ніхто не побудує. Мікоян напевне знав, що через три десятиліття КПРС буде заборонена, як кримінальна злочинна організація, а злочинний антинародний Радянський Союз розвалиться, мов піщаний палац на березі Океану Вічності!
Він також знав, що коли останній вождь КПРС і СРСР підпише указ про ліквідацію СРСР і КПРС, то ніхто з радянських людей, членів партії і комсомолу, піонерів і жовтенят, військових і міліції, працівників державної безпеки, вчителів і журналістів не стане на захист рідної партії і держави! Бо Душа і Совість усіх радянських людей були повністю знищенні у розгромленому Свято-Георгієвську і тисячах подібних міст і поселень по Дніпру і Волзі, Дністру і Дону, Камі і Ангарі, Обі і Єнисеї, Даугаві і Неману, і інших річках комуністичного-соціалістичного СРСР! Він також знав напевне, що перед очима Хрущова до смерті буде постійно стояти образ легендарного правдолюбця Тараса Українця, який перший з членів ЦК насмілився сказати правду керівнику партії і держави про злочинну суть КПРС і СРСР!
Він також знав, що коли останній вождь КПРС і СРСР підпише указ про ліквідацію СРСР і КПРС, то ніхто з радянських людей, членів партії і комсомолу, піонерів і жовтенят, військових і міліції, працівників державної безпеки, вчителів і журналістів не стане на захист рідної партії і держави! Бо Душа і Совість усіх радянських людей були повністю знищенні у розгромленому Свято-Георгієвську і тисячах подібних міст і поселень по Дніпру і Волзі, Дністру і Дону, Камі і Ангарі, Обі і Єнисеї, Даугаві і Неману, і інших річках комуністичного-соціалістичного СРСР! Він також знав напевне, що перед очима Хрущова до смерті буде постійно стояти образ легендарного правдолюбця Тараса Українця, який перший з членів ЦК насмілився сказати правду керівнику партії і держави про злочинну суть КПРС і СРСР!
Коли у 1991 році заборонять злочинну фашистську КПРС і розпадеться Радянський Союз, а Україна нарешті стане вільною, він разом з сивочолими ченцями Почаївської та Києво-Печерської Лаври буде найщасливішою людиною на Землі!
А Тарасу Українцю, у незалежній Україні поставлять пам’ятники, його іменем наречуть вулиці у Києві та інших містах. І навічно його образ запам’ятають християни України і Росії.
ПОСИЛАННЯ :
ПОСИЛАННЯ :
ЗВЕРНЕННЯ ДО ЧЛЕНІВ КОМУНІСТИЧНИХ ПАРТІЙ УКРАЇНИ ТА РОСІЇ!!!
Я, колишній член Комуністичної партії Радянського Союзу і її складової частини – Комуністичної партії України, щиро закликаю членів існуючих Комуністичних партій України, Росії та СНД, мудро і вичерпно оцінити усі злочини Комуністичної хунти з 1917 по 1991 рік, відверто покаятися, вийти з лав Компартій і припинити підтримку їх лідерів.
Ми повинні взяти приклад з мільйонів членів Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини, які визнали дії керівництва партії злочинними, а сама партія була визнана злочинною організацією. Лідери партії були покарані і страчені за рішенням Міжнародного трибуналу у Нюрберзі. В Німеччині назавжди заборонена діяльність фашистських партій. Повністю знищено усі пам’ятники фашистським вождям, усі символіка, а спроби громадян по відновленню фашистських об’єднань і фашистської символіки визнано тяжким кримінальним злочином. Саме це призвело до того, що Німеччина повністю відродилася,стала найбагатшою країною Європи, і однією з найбагатших і могутніших у світі.
Фашисти були при владі всього 12 років, з 1933 по 1945 р. Але, навіть за такий короткий термін, всі їхні діяння були визнані злочином проти людства і належним чином покарані.
Злочини Комуністичної хунти з 1917 по 1991роки є тисячократно ганебнішими за злодіяння фашистів!
За понад 70-т років свого правління ці злочинці фізично знищили понад 100 мільйонів людей. Весь цей час вони зневажали народ, перетворили країну у суцільний концентраційний табір. Вони ніколи не радилися ні з народом, ні з мільйонами членів партії, коли десятиліттями нищили тисячі поселень по Дніпру, Волзі та іншим рікам. Для них не було нічого святого взагалі! Вони нищили тисячі пам’ятників своїм же вождям, приміщення парткомів і державних органів, пологові будинки і лікарні, дитячі садочки і школи, відділення міліцій і судів, прокуратур і військових комісаріатів, клубів і бібліотек. Вони жорстоко і безжалісно знищували тисячі християнських храмів і мільйони могил наших батьків і дідів. Вони розікрали цю країну, вивезли весь її золотий запас за кордон. Вони розвалили велику країну, довели її до банкрутства і повного розпаду.
Не служіть слугам Сатани! Покайтеся і вийдіть з рядів Комуністичних партій, які продовжують вважати святими Леніна, Сталіна і інших злочинних вождів Комуністичної хунти! Господь все бачить і він не зможе простити вам підтримку цих кримінальних сатанинських антилюдських організацій.
По злочинам Комуністичної хунти, особливо по злочинним параметрам будівництва Дніпровського і Волзького каскаду водосховищ буде проведено Міжнародний трибунал! Не чекайте часу, коли діяльність Комуністичної хунти в Росії і Україні, буде визнана антилюдською і злочинною, і вам буде соромно перед вашими дітьми, онуками і правнуками у тому, що ви були членами злочинної організації, яка тисячократно більш злочинна, ніж заборонена фашистська партія Німеччини, Італії і інших країн, де діяли ці злочинні антилюдські організації!
Наверніться до Господа і він простить вам ваші гріхи за сприяння нащадкам злочинної антинародної, антихристиянської Комуністичної хунти.
Не ганьбіть себе безмірно перед вашими нащадками. Їм буде безмірно завжди соромно за вас.Не ходіть з Червоними комуністичними прапорами, не відвідуйте пам’ятники Антихристам Леніну і Сталіну, не приймайте участі у ювілейних заходах Комуністичної хунти, яка тисячократно злочінніша за фашистських виродків. Не ганьбіть себе перед Богом, перед цивілізованим людством і перед своїми дітьми і усіма нащадками, які будуть жити після вас!!!
Не ганьбіть себе безмірно перед вашими нащадками. Їм буде безмірно завжди соромно за вас.Не ходіть з Червоними комуністичними прапорами, не відвідуйте пам’ятники Антихристам Леніну і Сталіну, не приймайте участі у ювілейних заходах Комуністичної хунти, яка тисячократно злочінніша за фашистських виродків. Не ганьбіть себе перед Богом, перед цивілізованим людством і перед своїми дітьми і усіма нащадками, які будуть жити після вас!!!
ПОСИЛАННЯ:
ЗА ЧАС БУДІВНИЦТВА ДНІПРОВСЬКОГО КАСКАДУ ШТУЧНИХ МОРІВ БУЛО ЗЛОЧИННО-ВАНДАЛЬНО ЗНИЩЕНО ПОНАД 1500 НАСЕЛЕННИХ ПУНКТІВ, З УСІМА ЇХ ОРГАНАМИ ВЛАДИ І ПАРТКОМАМИ КПРС, ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ І ВІЙСЬКОВИМИ ЧАСТИНАМИ, СОТНЯМИ ПІДПРИЄМСТВ, ТИСЯЧАМИ ШКІЛ І ДИТЯЧИХ УСТАНОВ, ПОЛОГОВИХ БУДИНКІВ І ЛІКАРЕНЬ, БІБЛІОТЕК І КЛУБІВ, РЕДАКЦІЯМИ ГАЗЕТ І ВИДАВНИЦТВ, ПОНАД 1200 ХРАМІВ І РЕЛІГІЙНИХ СПОРУД, ПОНАД 3000 СТАРИХ І НОВИХ КЛАДОВИЩ-ЦВИНТАРІВ /З ПОНАД 3-ма МІЛЬЙОНАМИ МОГИЛ/, ЗНИЩЕНО ТИСЯЧІ ПАМ’ЯТНИКІВ /включно з комуністичними вождями і героями/, ТИСЯЧІ ВІЙСЬКОВО-БРАТСЬКИХ МОГИЛ.
ЦЕ Є НАЙБІЛЬШИЙ АНТИХРИСТИЯНСЬКИЙ ЗЛОЧИН-ГЕНОЦИД В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА !!!
ДНІПРОВСЬКИЙ КАСКАД ШТУЧНИХ МОРІВ РАЗОМ З ЗАПОРІЗЬКОЮ АТОМНОЮ СТАНЦІЄЮ Є НАЙБІЛЬШОЮ ЕКОЛОГІЧНО-ВІЙСЬКОВОЮ СМЕРТЕЛЬНОЮ ЗАГРОЗОЮ ДЛЯ УСІЄЇ ПЛАНЕТИ ЗЕМЛЯ !!!
ПРОХАЄМО ПОВІДОМИТИ ПРО ДАНИЙ БЛОГ ДРУЗІВ, ЗНАЙОМИХ ТА РОДИЧІВ!
