/-ЗНАХОДИТЬСЯ У СТАДІЇ РЕДАГУВАННЯ /
/ попередні нотатки до можливого сценарію містично-історичної кіноепопеї /
УВАГА: (повноцінне використання БЛОГУ можливе лише при підключенні до Інтернету)!!! В разі копіювання тексту епопеї на ваш комп'ютер - зникає активність усіх ПОСИЛАНЬ та динамічність АНІМАЦІЙ! Зміст епопеї має сенс лише при можливості використання АКТИВОВАНИХ ПОСИЛАНЬ!!!
ВОДА
Частина друга
“СКАЖЕНСТВО САТАНИ ”
РОЗДІЛИ 16-23
ЗМІСТ :
Розділ 16. - Атомне божевілля
Розділ 17. - Велика таємниця
Розділ 18. - Київський Апокаліпсис
Розділ 19. - На грані життя та смерті
Розділ 20. - Вселенський спрут
Розділ 21. - Саркома душі
Розділ 22. - Київський Везувій
Розділ 23. - Найбажаніший епілог
ПІСЛЯМОВА АВТОРА
Розділ 16. АТОМНЕ БОЖЕВІЛЛЯ
Після ядерного бомбардування Хіросіми та Нагасаки, Сталін з очевиденістю зрозумів усю могутність нової зброї, а отже і Америки. Він дає наказ міністру державної безпеки Лаврентію Берії - будь-якою ціною розробити ядерну зброю. Керівник злочинної знаменитої ЧК постарався на славу, використавши і можливості контррозвідки, і талант радянських учених. І вже через декілька років, радянська атомна бомба була готова. Тепер виникло питання носіїв цієї грізної зброї - могутнього літака, або ракети. Для цієї мети були виділені значні кошти і наукові сили. Можливо, саме успіхи вчених спонукали Лаврентію Берію до дій, направлених на усунення деморалізованого старого вождя - “дяді Джо”.
Очоливши імперію, яка володіє ядерною зброєю, Берія міг би стати найвпливовішим світовим політиком. І так би воно і було, коли б не багатолітні знущання над Червоною Армією і її генералами та маршалами, яких рядові офіцери НКВС били головою об стіни, обгажували сечею і фекаліями, а потім сотнями розстрілювали. Саме керівники Червоної армії і допомогли Микиті Хрущову прийти до влади і швиденько прибрати Берію.
Час правління нового генсека був феєричним в багатьох питаннях. Але найбільше цей період асоціюється з неймовірними успіхами Радянського Союзу у космосі.
Запуски перших супутників, а потім і першої людини в історії людства у безмежний всесвітній простір, буквально шокували усю планету, і саму Америку. На декілька років, Радянський Союз випередив Америку і увесь світ по ракетоносіям.
Тепер відпала необхідність у потужних літаках-носіях ядерної зброї. Міжконтинентальна ракета за 15-20 хвилин могла влучити у будь-яку найвіддаленішу точку земної кулі. Хрущов пішов на антилюдський експеримент і випробування вибуху ядерної бомби на радянських солдатах.
Майже 40 тисяч нещасних солдат були важко опромінені і невдовзі померли. Причому вони повинні були таємницю випробувань нести з собою у могилу. Дані експериментів вражали. При Хрущові було виготовлено декілька сотень ядерних ракет, які могли стократно знищити усю земну кулю. Саме в зв’язку з цією обставиною, він почав радикальне скорочення багатомільйонної радянської армії. Керівник партії вважав також за необхідне, припинити гонку ядерних озброєнь, а усі вивільнені кошти пустити на житлове будівництво і народне господарство. Військові чини дуже налякали ці новації вождя партії, які погрожували їм масовим виходом на пенсію, відстороненням від необмеженої влади, високих зарплат і безмежних пільг.
Вийшла дивна ситуація - ті хто привів Хрущова до влади у 1954 році, через десять років його ж і скинули , поставивши до влади “слухняного” Брежнєва. Це був унікальний період в розвитку більшовицької імперії, коли країною правив не керівник партії та держави, а група закулісних підлих інтриганів, які власне і довели за два десятиліття могутню космічну країну до повного економічного і морального банкрутства.
Мов страшна епідемія чуми, розросталася корупція, особливо у східних і кавказьких регіонах. Повністю були дискредитовані усі найсвятіші “революційні” ідеали. Усе найкраще в країні слугувало капіталістам і буржуазії у вигляді “Інтуристу” - зали чекання в аеропортах і вокзалах, спецтранспорт, готелі, пляжі , магазини і т.д. Ні комуністи, ні трудящі не могли користуватися цими “буржуазними” послугами. Далі по касті йшли вищі керівники партії і держави, вони і їхні діти мали окреме від народу обслуговування - житло, транспорт, магазини, лікарні і санаторії, дитячі садки і школи, місця на кладовищах, і так у всьому. Усі радянські залишки і об’їдки залишалися звичайним комуністам і “бидлу”-робітникам і селянам країни “диктатури пролетаріату”. Це була повна моральна, духовна і ідеологічна деградація і капітуляція, яка власне і привела до ліквідації більшовицької імперії і її знаменитої двадцятимільйонної партії, та сорокамільйонної спілки ленінської молоді (найдивніше те, що ці шістдесят мільйонів “ленінців” не стали на захист партії і комсомолу у 1991 році, повторивши “подвиг” червоної армії у червні 1941 року)!!!
Привівши Брежнєва до влади, військові поставили йому буквально ультиматум - ніколи не чіпати військових і армію. Він настільки ретельно виконував цей ультиматум, що удостоївся 5 золотих зірок Героя (неперевершений рекорд СРСР), став Маршалом Радянського Союзу, Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил СРСР, Головою Ради оборони Радянського Союзу, був нагороджений орденом “Перемога”, на його честь у Києві, поруч з Києво-Печерською Лаврою був споруджений величезний військовий музей з найбільшою на землі титановою стометровою “бабою” з мечем.
Військові залякали примітивного генсека американською ядерною загрозою і наполягли на виконанні божевільної ядерної програми, в результаті якої, Радянський Союз повинен був виробити за три десятиліття тридцять тисяч ядерних зарядів. Знову почалася небачена гонка озброєнь, вже ядерних. На військових працювала уся економіка більшовицької імперії. Щодня СРСР виробляв 5-6 ядерних бомб. Саме ця ядерна гонка озброєнь, фактично і привела радянську імперію до повного економічного краху у 1991 році.
Але, тоді, у шістдесятих, військовикам потрібно було дуже багато ядерного палива, яке не встигали виробляти секретні наукові ядерні установки. Для виготовлення великої кількості бойового ядерного палива, потрібні були потужні атомні електростанції.
В деяких “геніальних” головах і народилася абсолютно диявольська ідея - утворити за допомогою АЕС своєрідний ядерний щит проти НАТО. У секретних прогностичних довідках комітету державної безпеки особливо відзначалося, що в разі наступу ворожих військ, населення Прибалтики, Західної Білорусії та Західної України, зустріне ворожі війська з хлібом і сіллю. Саме тому і пропонувалося першу лінію ядерної оборони СРСР розмістити по лінії Ігналінської, Ровенської та Хмельницької АЕС, самознищення яких однозначно перекривало усі означені території. Просто і геніально - підриваєш сам свої АЕС, забруднюєш територію радіацією.
І ворог не пройде. І полонених не буде. І зрада з боку своїх солдат виключена. Справжня тобі концепція “спаленої” землі фельдмаршала Кутузова, яка надійно виправдала себе у всіх минулих війнах.
По другій лінії ядерного щита були визначені Ленінградська, Смоленська, Київська(Чорнобильська), Південно-Українська АЕС, додатковими визначалися Канівська(Чигиринська) та Одеська (які на щастя не були збудовані). Опорними точками третьої лінії оборони ставали Курська, Запорізька та Кримська АЕС, а четвертої - Нововороніжська, Ростовська і Єреванська.
Зі Сходу роль ядерного щита виконували Білоярська на Уралі, та Саратовська (Балаковська) на Волзі. Ще планувалися Калінінградська, Калінінська, Кольська, Чукотська АЕС. Урал з його незмірними військовими стратегічним складами повинна була захищати-прикривати Свердловська (Білоярська АЕС). Обнінська і Северська (Сибірська АЕС) вже виробляли необхідну кількість ядерного палива для стратегічних ракет. Таким чином, центр країни з її столицею з усіх боків був оточений декількома колами ядерних монстрів. Чому, поряд з могутніми ядерними ракетами, використовувалися і АЕС? Справа у тому, що сучасна техніка дозволяє знищення у повітрі навіть і ядерних ракет. А отже, вони можуть не долетіти до своєї мети. Якщо буде даний наказ - самознищити АЕС, то на землі немає реальної сили, яка могла б загальмувати цей процес!!!
Ось саме чому, найбільша АЕС СРСР і земної кулі - Запорізька, була розташована прямо на березі Каховського моря, нижче рівня Дніпрогесу. Дана АЕС не має аналогів на земній кулі. Її 6 могутніх реактори (по 90 тон високорадіактивного палива у кожному) були підняті над землею на 14 метрів на спеціальних підставках. З одного боку це було зроблено з огляду на випадкову і незаплановану повінь. Але, в разі потреби, руйнація, Київської, Канівської, Кременчуцької, Дніпродзержинської і Запорізької гребель приводила до утворення могутньої гідрохвилі прориву, яка б, мов пір’їнки, знесла отих 6-ть ядерних реактори.
Їх вибух за підрахунками вчених дорівнює одночасному вибуху майже двадцяти ядерних міжконтинентальних ракет. Звісно від України не залишилося б і сліду, але разом з нею, від наслідків ядерного вибуху, загинули б десятки країн, а можливо і увесь світ!
З завершенням будівництва Запорізької АЕС, у СРСР був створений найбільший на земній кулі 1000-кілометровий гідро-ядерний комплекс “Відплата” (Возмездие) (тобто, мається на увазі Дніпровський каскад водосховищ з Запорізькою АЕС), а його конкретні об’єкти (тобто ГЕС і АЕС) закодовані під літерою “А” (Апокаліпсис).
Сама фізична наявність такого могутнього комплексу, на думку радянського керівництва, навіки унеможливлювала напад на СРСР будь-якого потенційного ворога.
Дублюючим гідроядерним комплексом “Відплата”/”Возмездие”/ ставали Волзький каскад з Саратовською (Балаклавською АЕС) та Донський каскад з Ростовською АЕС. В разі необхідності повинні були підриватися греблі Рибінського, Горьківського, Чебоксарського, Куйбишевського водосховищ, могутні гідрохвилі прориву яких повинні були знести Балаклавську та Ростовські АЕС і наснести величезні втрати ворогу, а нашу територію залишити без полонених і без нормальної землі та економіки.
Як дублюючий варіант,також розглядалася руйнація Ладиженського водосховища, руйнівна хвиля прориву якого обов’язково викликала знищення-вибух-руйнацію Південно-української АЕС. Для унеможливлення нападу США з боку Аляски планувалася Чукотська (Білібинська АЕС), з боку Фінляндії Кольська АЕС, з боку Польщі і Німеччини Калінінградська АЕС. Вірменська АЕС повинна була стати ядерним щитом Кавказу. Також були запланованеі АЕС у Болгарії, Румунії, Угорщині, Чехословаччині та Польщі. Вони також, в разі наступу НАТО, підлягали самознищенню. Звісно населення не знало про те, що АЕС, будувалися не лише, як енергетичні об’єкти, а й військові.
І знову заплакала Україна, коли у її вкрай понівечене більшовиками тіло, почали втикати ядерні монстри. Завдяки відчайдушній боротьбі деяких науковців, Київську АЕС, спорудження якої планувалося у Вишгороді, вдалося перенести у Чорнобильський район за сто кілометрів від Києва.
Інші АЕС споруджувалися по суворому графіку, і навіть з випередженням планів, до чергових річниць Великого Жовтня, чи дня народження Леніна. Чорнобильській станції було присвоєне високе звання імені В.І.Леніна (надто символічно)!
Після швидких смертей Андропова і Черненка, до влади приходить Михайло Горбачов (особистість дивовижна і непередбачувана). Ще не прийшов час, щоб в повній мірі оцінити його вклад у світову історію. Чисто формально, це він поховав у труні історії радянську більшовицьку імперію і театральну злочинну “комуністичну” партію. Але з іншого боку, він витратив величезні зусилля, щоб зберегти СРСР.
Горбачов прекрасно розумів, що Радянський Союз тримається на двох найбільших республіках - Росії та Україні. Його найбільше турбувала саме Україна. Тим паче, що у 1986 році на Україну повернулися десятки політичних в’язнів, що усе своє життя присвятили визволенню України з тривалого більшовицького полону. Серед них такі відомі, як В’ячеслав Чорновіл, Володимир Романюк (який стане першим незалежним християнським Патріархом України), Левко Лук’яненко, Михайло Горинь, Степан Хмара, і інші патріоти України. Вони утворили національно-патріотичні організації, які поставили за мету повне і найшвидше відокремлення України від СРСР.
Авторитет цих патріотів України був настільки високим, що їх активна діяльність, буквально до смерті налякала вище радянське керівництво. У повітрі нависла явна загроза виходу України з Радянського Союзу, що загрожувало повній ліквідації СРСР.
Саме у 1986 році і виникла злочинна ідея, саме на Чорнобильській АЕС імені Володимира Леніна провести злочинний експеримент з ядерним реактором. Тим самим партійно-радянське керівництво вирішувало декілька актуальних завдань: 1) перевірка на практиці ідеї ядерного наземного щита СРСР, 2) Нанесення безпосередньої шкоди Україні і найперше Києву (кублу “націоналістів та дисидентів”) і перетворення столиці у потенційну Хіросіму, 3) Нанесенням неймовірних збитків Україні, щоб надійно зав’язати її на допомозі з боку СРСР, тим самим назавжди унеможливівши її вихід з радянської імперії, 4) проведення безпосереднього експерименту на людях з метою вивчення конкретних наслідків від самознищення АЕС.
Слід зауважити, що поблизу Чорнобильської АЕС був розташований надсекретний військовий об’єкт під назвою “Чорнобиль-2”, на якому були споруджені величезні радіолокаційні і випромінювальні антени, за допомогою яких вивчався вплив конкретних частот електровипромінювання на психіку людей, а також йшло постійне спостереження за усіма ядерними установками Америки, Європи та планети. Ще й досі усі наукові дослідження по даному об’єкту залишаються таємницею за сімома замками.
Саме 26 квітня 1986 року, усі військовики даного об’єкту були терміново евакуйовані з Прип’яті, сама територія АЕС взята у кільце спеціальними загонами Комітету держбезпеки. І лише після цього був перекритий кран системи охолодження першого контуру четвертого блоку Чорнобильської АЕС, що і призвело до найбільшої в історії людства ядерної катастрофи, яка стократно перевершила наслідки Хіросіми та Нагасакі.
Коли б радіація не випала у Швеції та інших країнах світу, то про Чорнобильську катастрофу, світова громадськість могла б і не дізнатися. Саме зарубіжні країни підняли справжню паніку, що змусило радянське керівництво публічно визнати факт ядерної катастрофи (хоча майже тиждень уся інформація про катастрофу повністю засекречувалася).
Найбільш ганебною сторінкою історії “комуністичної” партії України стало проведення у Києві демонстрації трудящих 1 травня на Хрещатику, коли сотні тисяч киян разом з своїми дітьми, під червоними прапорами, з портретами Леніна і членів політбюро ЦК партії, йшли вулицями і дихали смертельно небезпечним ядерним пилом.
Знаючи про велику реальну небезпеку, практично усе найвище партійне і державне керівництво України одразу вивезло своїх дітей і родини у безпечні місця (у повній відповідності з моральним кодексом будівників комунізму!). Це було настільки очевидним і аморальним, що одразу спричинило масову паніку серед рядового населення. Батьки і матері почали анархічно забирати своїх дітей з ясел та учбових закладів, кидати роботу і тікати у чисті регіони.
Політбюро ЦК Компартії України було вимушене дозволити офіційну евакуацію усіх дітей з Києва і оголосити дострокові канікули.
Чорнобильська катастрофа, якось одразу, розкрила усю аморальність КПРС і антилюдську суть радянської системи. Чорнобильська катастрофа імені В.І.Леніна (за назвою станції) стала останньою межею багатолітніх знущань більшовицьких кримінальних злочинців над власним народом.
Через п’ять років СРСР і КПРС будуть ліквідовані! Дорогою ціною народ оплатить цю Свободу. Україна буде проголошена вільною державою!
Але, за усі роки, після Чорнобильської катастрофи, майже вся радіація з території Росії, Білорусії і України сконцентрується у Київському морі!
Київське море стане найбільшою на землі і в Сонячній системі радіоактивною канавою, яка буде жахливою загрозою для України і Землі!
ТУТ РОЗТАШУВАЛОСЯ ЛІГВО САТАНИ!!!
ПОСИЛАННЯ :
Розділ 17. ВЕЛИКА ТАЄМНИЦЯ
Василь Віра, з іронічною посмішкою, спотерігав за російськими “митниками”, які ретельно порпалися в його особистих речах. Він нині був дуже вдячний старому академікові, який попередив його про особливу обережність у справі Дніпровського каскаду морів. Звісно, Віра ще у Москві здогадався, що спецслужби Росії, під будь-яким приводом намагатимуться конфіскувати усі службові рукописи і документи по каскаду. Під час перебування у Москві та Санкт-Петербурзі, за ним та членами групи, постійно велося дбайливе спостереження. Тоді і придумали оригінальну операцію. Назбирали кипу різних студентських рукописів по різним предметам і заповнили ними дипломат Віри, який їхав в окремому купе поїзду Москва-Київ у супроводі російських “чабанів”. А у другому поїзді їхала група учнів Віри. Щоб виключити будь-яку можливість втрати унікальних документів, група молоді, під виглядом туристів, з рюкзаками вийшла на станції Суземка і пішки пройшла безмежними лісами Брянщини та Сумщини до станції Хутір-Михайлівський, а вже звідти електропотягом, доїхала до Києва.
У поїзд, яким їхав сам Віра, у Суземці зайшло занадто багато митників. Вони для загалу перевірили багаж декількох пасажирів, а потім ретельно зайнялися усіма речами Віри. Василь також розіграв “обурення”. Митники повідомили, що шукають наркотики. Вони нахабно, навіть нічого не пояснюючи, забрали усі рукописи і папери і пішли геть.
Ох і будуть же вони злитися,- подумав Віра,- коли розберуться з “лялькою”. А коли б вони знали - що поруч, хлопці спокійно переносять лісами важливі документи?
Віра сидів у себе вдома і гортав сторінки щоденника:
“- Що я робив би без них - моїх учнів? Школа ораторського мистецтва назавжди поріднила мене з ними. За два десятиліття школу закінчили майже дві тисячі юнаків та дівчат. Але серед них виділилося приблизно триста чоловік, з якими я постійно підтримував теплі дружні відносини. Більшість з них отримали вищу освіту, працювали на найвідповідальніших посадах не лише в Україні, а й в багатьох країнах світу. Частина з них, каруселями долі опинилися в Москві та Санкт-Петербурзі. Саме на них я найбільше спирався у нинішній відповідальній справі. Також мені дуже допоміг мій надійний учнівський “десант” з Києва. Ретельно обміркували всю операцію, використали усі можливі зв’язки та контакти. Серед учнів були відомі і впливові журналісти. З їхньою допомогою вийшли на колишніх впливових партійних та радянських керівників, колишніх відповідальних працівників НКВС, КДБ, військових.
Їх усіх надзвичайно здивували наші пошуки. Вони стверджували, що по даному питанню до них звертаються вперше. Також повідомили, що раніше уся істинна інформація по Дніпровському каскаду належала до державної таємниці надзвичайного значення і не підлягала жодному розголошенню. Повідомляючи нам деяку важливу частину інформації, вони особливо наголосили на тому, що вони вже не зв’язані жодними зобов’язаннями перед колишньою державою, в зв’язку з ліквідацією СРСР, і це є єдиною причиною їх часткової відкритості.
Загалом, усі люди, з якими ми зустрілися, незалежно від займаних колись посад, були спільні у думці, що саме Дніпровський каскад є величезним злочином проти народу в будь-якому аспекті.
Усі інші греблі по Амуру, Лені, Обі, Єнисею, Волзі, Дністру також мали і відповідне військове значення, тобто під час раптового наступу ворога, вони підлягали самознищенню, і величезні об’єми води з їхніх водосховищ мусили знести усе на своєму шляху, а зимою зламати усю наймогутнішу кригу, тим самим перетворюючи будь-яку ріку у неприступну перешкоду.
Усі “колишні” були дуже здивовані - яким чином нам вдалося визначити суто військове призначення каскаду Дніпра? Адже десятиліттями радянська пропаганда втокмачувала людям думку про величезну користь штучних морів, що ніби вони дають багато дешевої електроенергії і риби. Коли моря почали гнити, зеленіти і розносите навкруги страшне вонище, то деяким письменникам і журналістам було дозволено “трохи” покритикувати “дурня” Хрущова, за наказом якого будувалися ці моря. Але у пресі ніколи не писалося про вартість морів, про мізерні потужності їх ГЕС, що працюють лише декілька годин на добу, а в посушливі періоди взагалі не працюють місяцями. Також ніде не повідомлялося про 32 насосно-компресорні станції і їх дві сотні насосів, що цілодобово перекачували десятки річок і струмків у моря і що на діяльність цих насосних станцій йшло набагато більше коштів від вартості мізерної кількості електроенергії дніпровських ГЕС (окрім Дніпрогесу). Власне, це були не ГЕС, а ГЕС-ГАЕС, тобто спочатку майже двісті потужних насосів отих 32 насосних станцій цілодобово перекачували струмки і річки у моря, а вже потім, ця “золота вода” проходила через 93 невеличкі турбіночки ГЕС. Але, насосні станції підпорядковувалися держкомітету по водному господарству, а ГЕС-ГАЕС Міністерству енергетики, фінансування яких проводилося окремими кошторисами. Тому для самого Міненерго, дійсно електроенергія з ГЕС-ГАЕС була формально дешевою.
Згідно даних ООН на землі нині функціонує приблизно 30 тисяч різних малих і великих гребель.
Щороку з них, 3-6 обов’язково руйнуються і приносять величезну шкоду прилеглим територіям, а іноді й десяткам держав (для прикладу прориви гребель у Румунії з відстійниками хімічних відходів, які знищили рибу практично у всьому Дунаї і нанесли шкоду на мільярд доларів десяткам європейських країн). Світова практика показала, що через 50 років експлуатації будь-яка гребля технічно виснажується майже на 90 відсотків і підлягає обов’язковому капітальному ремонту.
Одними з найбільших гребель на планеті рахувалися Асуанська на Нілі у Єгипті, у Аргентині на річці Парана.
Але найбільші на Землі греблі були у Радянському Союзі. А Волзький і Дніпровський каскад не мали всесвітніх аналогів. Причому, якщо Волзький каскад замикався на внутрішньому Каспійському морі (тобто був закритий), то Дніпровський каскад був найбільшим відкритим водним каскадом планети (тобто таким, що безпосередньо через Босфор, Гібралтар і Суецький канал виходить у світовий океан).
Попередні підрахунки радянських спецслужб показували, що в разі раптової руйнації греблі по Амуру може загинути півмільйона чоловік. По Обі, Єнісею, і Лені, кількість жертв могла бути подібною. Суцільна катастрофа Волзького каскаду могла призвести до загибелі приблизно п’яти мільйонів чоловік і повному знищенню Каспійського моря. По Дону могло загинути приблизно триста тисяч чоловік, по Дністру приблизно півмільйона людей, по Південному Бугу майже така ж кількість громадян.
Але найжахливішою передбачалася катастрофа Дніпровського каскаду з 6-ти штучних морів, у зоні смерті якого, нижче рівня морів знаходилося 27 міст і понад 1000 населенних пунктів десяти областей України. При екстремальному варіанті катастрофи, за декілька годин, могло загинути понад 10 мільйонів чоловік!
Фахівці визначали наступні основні варіанти руйнації будь-якої греблі :
руйнація основи греблі; недостатня пропускна здатність водоскидів; перелив води через греблю; утворення прорану, що одразу руйнує греблю; технічне виснаження споруд греблі; руйнація шлюзів, поруч з греблею; недостатня проектно-будівельна потужність греблі; нерівномірне осідання основи греблі з різних причин; високий напірний тиск води, або криги на споруду греблі; руйнація відкосів греблі; неправильна експлуатація; порушення технології будівництва; дефектність основних конструктивних елементів греблі; землетруси ( а по Дніпру йде глибокий розлом земної кори); падіння потужного метеорита (такі випадки вже були ); велика аварія залізничного, автомобільного, чи річкового транспорту; падіння могутнього космічного чи літального апарату; великі непередбачені повені; значні смерчі-урагани; великий шторм; випадкова руйнація греблі під час військових навчань (падіння учбової ракети і т.д.); свідоме знищення греблі під час реальних військових дій; терористична диверсія; кримінальний або психопатичний теракт (психічно хворої людини); і т.д.
По усім рікам СРСР, на яких існували греблі, радянським керівництвом були розроблені програми дій у надзвичайних ситуаціях, в разі раптового прориву води. По Дніпровському каскаду ця програма дій була особливо об’ємною. Скажімо, в разі екстремальної руйнації Каховської греблі, могло загинути півтора мільйона людей (Херсону, Очакова, Миколаєва, Одеси і інших міст). З Кримського каналу стікла б вода і з Криму довелося евакуювати на багато років майже два мільйони людей у інші міста. Повернення людей було б можливе лише після повної відбудови Каховської греблі і наповнення моря. Чи витримала б Україна подібну катастрофу? По усім іншим греблям вгору по Дніпру ситуація погіршувалася у багатократно раз. Найгіршим був варіант руйнації Київської греблі, яка знаходилася на найвищій точці Дніпровського каскаду водосховищ і прорив якої однозначно призводив до руйнації усього каскаду гребель.
На цей випадок було передбачено введення на Україні надзвичайного військового стану. Усіх живих людей, що залишилися б післі катастрофи, належало розвезти у всі 14 республік СРСР для тривалого проживання. За 10 років надзвичайного стану планувалося відбудувати усі греблі і водосховища, усі 40 мостів через Дніпро, 27 міст з їх водогонами і каналізаційними системами, житловими масивами, усіма комунікаціями, школами, лікарнями і усією інфраструктурою, усі заводи і організації, усі нафтопроводи і газопроводи через ріку (включаючи і європейські), усі канали, що постачають воду 70 % промисловості України.
Ознайомившись з багатьма томами закритої документації органів цивільної оборони колишнього СРСР, ми вжахнулися. Адже тоді планувалося катастрофу каскаду ліквідовувати силами всього Радянського Союзу. Чи змогла б незалежна Україна самостійно ліквідувати цю страшну катастрофу і за скільки десятиліть? До речі, в останньому, спеціальному томі, особливо відзначалося, що в разі прориву Київської греблі і проходження високорадіоактивних намулів Київського моря, що накопичилися там після Чорнобильської катастрофи, уся територія, по якій вони пройдуть, аж до Одеси буде перегороджена колючим дротом з обох боків Дніпра і століттями не підлягатиме реабілітації!!! Це буде Чорна радіаційна зона від Чорнобиля до Чорного моря!
В разі руйнації гідрохвилею прориву Запорізької АЕС на березі Каховського моря, уся Україна і забруднена територія Радянського Союзу оголошувалися б особливою радіоактивною зоною з спеціальним режимом функціонуванн (лишея у фантастичному кінобойовику можна уявити, як би ця зона функціонувала у СРСР)!
Раніше вважалося, що Кременчуцьке море здатне “зловити” усю воду Київського, чи Канівського водосховищ. Але виявлялося, що нині це неможливо. По перше, Кременчуцька гребля є надто старою і технічно виснаженою. По друге води Київського і Канівського морів будуть нести десятки тисяч плавзасобів (тільки по Києву їх нараховується біля сорока тисяч), які бомбардуватимуть споруду Кременчуцької греблі, утворять затори і призведуть до переливу води, а отже і загибелі греблі. В разі самостійного прориву Кременчуцької греблі від будь-яких факторів, безмежні об’єми води штучного моря в жодному варіанті не стримають також вже технічно виснажені споруди Дніпродзержинської, Запорізької та Каховської греблі а також реактори Запорізької АЕС!
Висота і швидкість руху гідрохвилі прориву залежать від багатьох факторів. Спеціалістами передбачалося, що після раптової руйнації греблі, гідрохвиля прориву рухатиметься зі швидкість 70-130 км\год. В разі попадання у саме водосховище стратегічної чи ядерної ракети, висота ударно-вибухової гідрохвилі може сягати 90-120 метрів, а швидкість до 1000 км\год (це було багатократно перевірено під час чисельних реальних військових навчань).
Причому, гідрохвиля прориву буде рухатися фактично по похилій поверхні земної кори України, адже Дніпровський каскад є похилим круто-перепадним об’єктом. Починаючись з висоти 103 метрів над рівнем світового океану біля Вишгороду, гідрохвиля прориву буде рухатися до умовного нуля Чорного моря, стрибаючи на усіх греблях в межах 10-13 метрів, а на Дніпрогесі, аж на 35 метрів!
У таємничих томах були тисячі цифр. Для сторонньої людини ці цифри були мертвими. Але, при уважному і ретельному аналізі, ці цифри оживали і жахали спеціалістів.
Виявляється, що у Чорне море, з України, Росії, Кавказу, Грузії, Турції, Болгарії і Румунії стікає 110 річок, що впливають на його водний баланс (подібного немає більше ніде на планеті).
За одну добу з усіх річок поступово у море стікає 1 кубокілометр води (для школярів - це об’єм води у кілометр висоти, і кілометр ширини та довжини). Частина води /0,4 куб.км./ випаровується з поверхні моря, і вже через Босфор витікає щодоби 0,6 кубокілометра води. По відношенню до цих основних показників, у Дніпровських гнилих морях було накопичено наступні об’єми води :
У Київському - майже 4 кубокілометри (тижнева норма витоку Чорного моря через Босфор)! У Канівському - 2,6 кубокілометра (чотириденна норма витоку Чорного моря ), у Кременчуцькому - майже 14 кубокілометрів ( півмісячна норма стоку 110 рік Чорного моря, або тритижнева норма всього його витоку)!, У Дніпродзержинському - рівноцінно Канівському , у Запорізькому - 3,5 кубокілометра (майже тижнева норма витоку Чорного моря), у Каховському - біля 18,5 кубокілометрів (майже місячна норма витоку усього Чорного моря)! В разі суцільної руйнації каскаду Дніпра, за декілька годин у Чорне море могла поринути практично двомісячна норма його витоку через Босфор!
Величезною була і площа поверхні морів - Київського - майже 1000 кв\км (рівне Мертвому морю, або трьом територіям Мальти), площі Кременчуцького і Каховського досягали майже 4500 кв\км ( рівнялися території 15 Мальт), а загалом, штучні моря затопили на Україні понад 8000 кв\км найкращих земель і сінокосів (це практично дорівнювало повній території Кіпру, або Лівану, або Чернівецької області). Це виглядало особливо дико на тому фоні, що з 30 % суходолу планети лише 7 відсотків придатні для проживання людей. Величезні території Голандії віками відвойовувалися у моря. Японія, Іспанія, Об’єднані емірати і багато інших країн відшуковували будь-яку можливість, щоб відвоювати у морів і океанів хоча б клаптик землі для розташування необхідних об’єктів. Жодна цивілізована країна не пішла б на подібний злочин проти власного народу, як це реально втілено у СРСР.
В багатьох томах фіксувалося - скільки тон ртуті, фторних і фосфорних, хлорних речовин, компонентів важких металів, сірчаних і аміачних кислот, нафтопродуктів, буде зноситися у Чорне і Середземне море.
Нас усіх особливо здивувала та обставина, що практично усі “колишні” відповідальні особи ліквідованого СРСР буквально прохали нашу групу зробити все можливе для якнайшвидшої ліквідації каскаду Дніпра.
Вони особливо підкреслювали, що каскад може повністю знищити не лише Україну, а й десятки інших країн світу, включно з Росією. Також вони прохали, після завершення епопеї з Дніпровським каскадом, допомогти розібратися і з усією грізною проблематикою Волзького каскаду, який представляв також величезну небезпеку для Росії, Калмикії, Дагестану, Азербайджану, Казахстану, Туркменістану, Ірану.
Після нашого повернення у Київ, з багатьох зарубіжних надійних джерел, нам стало відомо, що Київське море знаходиться у сфері особливих диверсійно-терористичних інтересів специфічних кіл багатьох країн, на нього також направлені стратегічні ракети деяких країн! Адже катастрофа Дніпровського каскаду з Запорізькою АЕС наносить величезну шкоду Росії, Грузії, Турції, Румунії, Болгарії, Ізраїлю, Лівану, Ірану і Іраку, Єгипту, Греції, Італії та Франції, Іспанії, багатьом країнам Європи, Африки та Азії.
Ось чому над Київським морем десятиліттями висіла густа чорна таємниця. Нас вразила величезна кількість закритої інформації по Київському морю та Дніпровському каскаду, яка зберігалася у десятках відомств Росії.
Тому ми вирішили, заручившись підтримкою Адміністрації Президента України, перевірити усі відомства держави на предмет наявності програм діяльності у випадку катастрофи каскаду. Результати перевірки нас просто вразили. Ми одразу повідомили про її печальні підсумки усі найвищі органи держави (вони повинні зберігатися у відомчих архівах).
Взагалі, практично жодне з відомств України, включаючи і вищі державні органи не були готові до дій в разі можливої катастрофи. Трошки знали про загрозу каскаду у Службі безпеки, Штабі цивільної оборони(пізніше стало МНС), Міноборони і Міністерстві внутрішніх справ. Ми не говоримо вже про те, що по Дніпру не було взагалі ніяких приладів і супутникового моніторингу, які під час катастрофи могли б реєструвати висоту, швидкість і потужність гідрохвилі прориву (як це було вже реально зроблено у Великобританії, Японії, Німеччині, Голандії та інших країнах). Тобто, 50 мільйонів людей на Україні були кинуті фактично напризволяще! Ще раз наголошую, що на цьому фоні, всі відомства Росії мали подібні програми дій (які їм залишилися від колишніх союзних міністерств). Але, вони категорично відмовлялися передати їх Україні, посилаючись на особливу секретність цих матеріалів(для кого?!).
Для чого Росії потрібна велика таємниця українського каскаду Дніпра ?
Розділ 18. КИІВСЬКИЙ АПОКАЛІПСИС
Київське море вже багато десятиліть гнило у жорстокому людському полоні. Його дно було вкрито кістками і черепами з сотень цвинтарів, що опинилися під водою. Море зібрало у себе сльози десятків тисяч людей, що силою були зігнані “комуністами” з своїх одвічних поселень, які вижили навіть у роки монголо-татарської та фашистської навали.
Дно моря роз’їдали сотні мільйонів тон високорадіоактивних намулів, постійно випромінюючи з себе десятки тисяч кюрі смертельних променів. Саркома зелених водоростей заповнила увесь тисячокілометровий простір води, постійно поглинаючи свіжу воду верхнього Дніпра, Прип’яті, Тетерева та Ірпіня. Море багато років чекало, що люди опам’ятаються та спустять його і відродять древній Дніпро. Але, люди спали у червоному літаргічному сні і займалися своїми буденними харчовими клопотами...
І настала мить - коли тривалому терпінню води прийшов кінець. Якось, сильно загула земля, навіть не зрозумівши з якого боку її хитає - з Карпат, Криму чи Кавказу?
Вода сильно напружилася, і уся її, десятиліттями накопичена злоба, вмить розчавила стару перегородку ГЕС, аварійні ворота шлюзів, та земляну дамбу.
Уся величезна тисячокілометрова маса моря вмить напружилася, наче збираючи усі свої сили, піднялася дибки біля Віщої гори Вишгорода, де колись стояв Андрій Боголюбський, Хан Батий та Віталій Примаков, і усією безмірною могуттю понеслася уперед...
Першим був зметений з землі сам Вишгород і усі дачні поселення на Десні, потім, могутнє цунамі накинулося на Вишгородський та Деснянський водогін, рознісши їх за декілька секунд. Вируюча вода змішалася с сотнями тон хлору (призначеного для дезинфекції води), і вже на Оболонь, Поділ, Троєщину та Воскресенку, вона неслася у хлорній піні, готуючись обпалювати тіло та очі мільйонів своїх жертв. З цієї миті, трьохмільйонний Київ залишався без води... Гідрохвиля прориву за декілька хвилин знищила ТЕЦ-6, ТЕЦ-5, Дарницьку ТЕЦ і неслася униз зносити Трипільську ТЕЦ і інші електростанції по Дніпру. Київ разом з метро залишився без світла. У темних тонелях метро сотні тисяч людей божеволіли від смолистої теміні та прибуваючої хлорної води. Їх вже ніхто не міг врятувати і метро стало великою водною могилою для трьохсот тисяч киян...
Могутнє цунамі за декілька хвилин буквально знесло величезну Оболонь і Троєщину, Поділ, Воскресенку, Лісовий масив, Дарницю, Русанівку і Березняки, Харківський масив і Позняки. Був знищений елеватор на Подолі і великий книжковий архів Парламентської бібліотеки, де зберігалися усі книжки України за всю її цивілізовану історію. Мільйони книжок, разом з тисячами тон зерна неслися у світовий океан... Нищилися будинки, школи, дитячі садочки, бібліотеки і лікарні, телефонні станції, заводи, усі організації.
З Річкового порту неслися сотні величезних барж, кораблів і тисячі приватних човнів, руйнуючи перед собою мости і усі комунікації, а далі - споруди нижчіх гребель злочинного каскаду... Непорушними лишилися лише Андріівська церква і сам кам’яний Апостол Андрій Першозваний з хрестом у руках, що сумно спостерігав за загибеллю другого Єрусалиму...
Декілька десятиліть тому киянам вже було зроблено попередження про можливу катастрофу, під час Куренівської трагедії 13 березня 1961 року, коли загинули майже три тисячі киян. Але на жаль, кияни не зробили належних висновків і нині сповна каралися за свою безпечність...
Також непорушною стояла на горах Києво- Печерська Лавра і спостерігала за загибеллю древнього святого міста...
Гідрохвиля вмить розчавила могутній залізобетонний каналізаційний колектор на Теличці, і вже на Корчувате, Чапаївку і дачі Осокорків та Конча-Заспи і Козина, на Міста Переяслав-Хмельницький і Українку, цунамі рухалося з гидотними фекаліями мільйонного Києва... У Бортничах була повністю зметена уся могутня каналізаційно-очищувальна система, і гідрохвиля прориву з усіма цими гидотами і фекаліями вмить знищила древнє місто Переяслав-Хмельницький, неначе караючи його за минулу чотиривікову Переяславську Раду, яка власне і привела до нинішньої великої біди і загибелі Києва та України...
Цунамі, що несло з собою мільйони трупів людей і тварин, усі незмірні гидоти, десятки тисяч човнів, сотні барж і великих кораблів, мов пір’їночки знесло старі греблі Канівської, Кременчуцької, Дніпродзержинської, Запорізької та Каховської ГЕС, одразу беручи в смертні обійми Черкаси, Світловодськ, Кременчук і Комсомольськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя і Енергодар, Марганець і Нікополь, Херсон і Миколаїв, десятки іншим міст і сотні поселень з їх мільйонами безпомічних людей... А тисячі одеситів з жахом спостерігали, як на Одесу насував двадцятиметровий палаючий вал смертельного цунамі, який вже прорвав десятки нафтопроводів, бензинопроводів і газопроводів, зніс 6-ть дев’яностотонних реактори Запорізької атомної електростанції.
До неба здіймалося безмежне вогнище, і ніхто не знав - чи це палали сотні тисяч тон бензину і нафтопродуктів, чи сірководень Чорного моря, запалений запорізькими ядерними реакторами?
Останні одесити божеволіли, коли побачили, як їхню матінку-Одесу зносило у палаюче Чорне море, а смертельне цунамі вже рухалося у напрямку до Румунії, Болгарії та Турції, до Босфору і далі у Середземне море і світовий океан... Людям здалося, що земля здригнулася і зійшла з орбіти, після вибуху усього сірководню Чорного моря...
А у верхній частині Києва почалася неймовірна паніка. Спрацював панічний Чорнобильський синдром, люди покидали у відчаї свою роботу і житлові будинки і тікали у напрямку Житомира. Кияни без пояснень розуміли, що їх усіх чекає неминуча смерть і загибель і тікали подалі від мертвого міста. Хтось намагався увімкнути радіо і телевізор, але вони мовчали, бо в місті не було електрики. Телефони мовчали, ліфти не працювали, вода, газ були відключені, бювети води також відключилися. Люди хотіли пити і громили магазини і склади, хапаючи воду і соки та будь-які продукти... З Лук’янівської в’язниці тікали тисячі злочинців, грабуючи усе на своєму шляху...
Солдати відмовлялися виконувати розпорядження офіцерів і рятували власне життя, тікали цілі військові частини... Від урядових будинків і урядових дач злітали поодинокі вертольоти і зникали у невідомому напрямку... Адміністрація Президента, Кабмін, Верховна Рада нічого не могли вдіяти, без електрики, зв’язку і повної відсутності інформації... У Міністерстві з надзвичайних ситуацій також панувала паніка...Зв’язку з регіонами не було. Не було жодної інформації про саму гідрохвилю прориву - яка її висота і швидкість, сила прориву... Деякі співробітники МНС включили транзисторні приймачі і слухали прямі репортажі радіостанцій “Свободи”, “Голосу Америки” та “BBС”, з яких вівся прямий супутниковий репортаж і повідомлялося про знищені міста в Україні, і просування смертельного палаючого цунамі.
Усі міністерства і відомства були паралізовані, а більшість їхніх співробітників були вже за межами Києва, рятуючи власне життя... На вулицях Києва з’явилися десятки тисяч автомобілів, які вивозили своїх власників з родинами з мертвого палаючого міста, в багатьох місцях створилися нездоланні автомобільні корки... Над Києвом стояв смертельний гомін від виття сирен тисяч автомобілів та десятків тисяч людей... Спочатку співробітники ДАІ спробували щось вдіяти, але світлофори не працювали, і тисячі водіїв почали виїздити на пішохідні тротуари і чавити нещасних втікачів... У місцях автомобільних корок почалися перестрілки між “крутими” водіями і “новими“ українцями, які намагалися пошвидше втекти з міста...
Вулиці Києва стали червоними від крові розстріляних і розчавлених машинами людей... Банки, ощадкаси, пошти, їдальні, взагалі нічого не працювало, а навпаки було повністю розгромлено і чорніло вибитими вікнами та дверима... Уся півторамільйонна маса людей верхньої частини Києва намагалася вийти на Житомирську трасу... Люди і машини рухалися по трупам інших людей... Усім хотілося їсти і пити. Спробували завертати у села. За декілька годин усі криниці були випиті. Голодні люди грабували погреби. Господарі брали у руки вила і зброю і чинили відчайдушній опір нападникам...
Наступні села зустрічали міських жителів кулями, обороняючи свої села від голодної мільйонної маси... Зголоднілі і божевільні люди йшли під кулі... Через транзисторні приймачі, люди почули про знесення і вибух Запорізької АЕС. Та вони це й самі відчули, бо небо вмить стало чорним і з нього полився смолистий дощ, з жахливим запахом.
У людей почала боліти голова і очі, в роті з’явився отруйний смак. Це були перші ознаки променевої хвороби. У всіх містах не було електрики, води і зв’язку, вокзали, аеропорти та автостанції не працювали, і тому мільйони людей йшли пішки... Лівобережна Україна повзла у Росію за порятунком... Правобережна Україна рухалася в напрямку Румунії, а найбільше у Польщу... Прикордонники європейських країн спробували стримати мільйони голодних і божевільних людей, але це їм не вдалося, і мільйонні орди очманілих людей, мов повінь заполонили Польщу і Німеччину, Словаччину, Австрію і Чехію, Угорщину і Сербію, Румунію, а далі Італію та Іспанію, Францію, Бельгію, Голандію і Данію...
Саме в цю мить на Європу, Африку і Азію почали лити чорні радіоактивні дощі, мільйони людей почули себе недобре, лікарі усіх країн перейшли на цілодобове чергування...
Крематорії і цвинтарі не встигали приймати померлих, на складах не залишилося жодної труни і людей почали ховати у целофанових сміттєвих кульках-пакетах... Телевізори показували мільйони трупів людей, що випливали через Гібралтар у світовий океан...
Почалася світова катастрофічна інфляція, світова фінансова система загинула в одну мить... Всі світові біржі зазнали краху...Зупинялися заводи і фабрики усіх країн... Америка оголосила усі долари за її межами недійсними, і ввела всередині країни нові яскраво-червоні банкноти (які були надруковані заздалегідь на випадок всесвітніх катастроф)...
Україна повністю припинила своє існування. Навколо неї був встановлений височенний і неприступний колючий дріт. ООН оголосило її спеціальною зоною. Людям, які залишалися на її території іноді скидали з літаків і вертольотів їжу та пляшки з водою... Льотчики розповідали, що вся поверхня України була вкрита трупами людей. Це також чітко було видно з усіх супутників... Радіо і телебачення сотні разів на день повторювали термін “Дніпровсько-Запорізька катастрофа” і “Київське море”. Ці слова стали магічними, як колись термін “Чорнобильська катастрофа”. Усі держави світу раптом зрівнялися за рівнем життя...Бо всі думали лише про одне - як продовжити ще декілька днів свого існування?
Сум і жаль охопив усіх людей на землі... Всі одразу зрозуміли незаперечну кінцевість земної цивілізації... Радіоактивні дощі досягли Америки і Канади, Аргентини і Австралії, Антарктиди і Арктики…
Тепер на планеті не залишилося жодної чистої території... А на високих кручах Дніпра біля Канева, з кам’яних очей пам’ятника Тараса Шевченка котилися сльози і до неба лунали слова:- “Я ж попереджав вас - лукаві, прокляті діти !”
І здригалося небо від стогону і плачу Віщої гори біля Києва!!!
А на ній стояв і громоголосно реготав і тішився Сатана,- Я найбільший Володар Світу?!
ПОСИЛАННЯ :
Розділ 19. НА ГРАНІ ЖИТТЯ ТА СМЕРТІ
Віра вочевидь відчув, як серце залило розпеченим свинцем. Він побачив перед собою незнайомих людей у білих халатах і одразу зрозумів, що знаходиться в реанімації. Одразу згадав останні події - вчора він залпом прочитав велику папку документів “Київське море”, а також переглянув на комп’ютері дискети міжнародних аналітичних центрів, які були зроблені на його прохання. Перед його очима ще й досі маячили страхітливі кадри на моніторах прориву Київської греблі, знищення Києва і України...
Він пам’ятає, як провалився у якусь прірву, довго летів униз, а потім його хтось підхопив і поніс угору...
Лікар попрохав розповісти Віру про те, що сталося. Василь коротко розповів про вчорашній день. Лікар уважно вислухав Віру і відповів:
- Я Вас прекрасно розумію, бо й сам живу на Оболоні і щоразу з жахом поглядаю з вікна на оту страхітливу греблю і море. А декілька років тому, під час навчань цивільної оборони, раптом по радіо оголосили про її руйнацію і закликали людей рятуватися. Ви б побачили, яка тоді здійнялася паніка. До нас, у лікарні міста завезли в ті дні сотні людей з серцевими нападами і психічними розладами. Але, я знаю, що Ви дуже сильна людина. Ви нам дуже потрібні, пане Віра. Тому тримайтеся і одужуйте, а ми допоможемо усім, чим необхідно.
Віра був вдячний лікареві за довіру і за те, що той не сприйняв його за божевільного. Виявилося, що у лікаря були його християнські книжки і це зіграло нині надто позитивну роль. Лікар пішов оглядати інших хворих, а Віра залишився наодинці з своїми думками, тривогами та болями. Серце відчайдушно билося і стугоніло болями, душа палала трагічним вогнем, воля знесилено лежала у безодні і не мала ніяких сил здійнятися на ноги.
Серцевий напад стався вперше в житті у Віри. Та найжахливішим було інше - вперше в житті йому відмовила його залізна подруга ВОЛЯ, якою він завжди пишався і яка рятувала його у найважчі хвилини життя. Його крицевій волі заздрило багато людей. До всього, він читав студентам спецкурси з таємниць вольового процесу, і завжди був прикладом для своїх учнів. А тут такий провал! Віра навіть і думки не міг припустити, що воля, колись зрадить йому. Він також ніколи не припускав, що інформація, навіть і найжахливіша, зможе духовно зламати його. Таке траплялося дійсно вперше у його насиченому подіями житті.
Але поволі він приходив у себе і зрозумів - що сталося? А сталося те, що за неймовірним збігом обставин, він опинився у самому центрі потужного інформаційного цунамі, що раптово огорнуло його. Як тільки він очолив групу науковців з прогнозування наслідків катастроф, він доручив усім численим членам групи запросити усю можливу інформацію по Київському морю і каскаду Дніпра. І сталося так, що величезна кількість інформації з багатьох країн і різноманітних джерел прийшла у Київ майже одночасно. Швидке штормове ознайомлення з цим бурхливим океаном інформації і одночасний перегляд прогностичних дискет і викликали величезне душевне потрясіння у Віри.
А тут ще й видно спрацювала яскрава письменницька уява та безмежний розмаїтий світ емоційних почуттів. Але, насправді, за роковим збігом обставин, Віра, першим в Україні, а можливо і на планеті, став власником найоб’ємнішої унікальної непересічної інформації по Дніпровському і Волзькому каскаду.
Але справа нині була навіть не в тому, яку страхітливу інформацію він щойно перечитав і які страшні кадри побачив на моніторах комп’ютерів. Йому вперше в житті, стало насправді боляче за свій український народ!
Перед його очима постала трьохтисячолітня Україна, яка усі свої довгі віки боролася за вільне існування. Мов голодні вовчі зграї, її багато століть терзали половці та хозари. Потім знайшовся Андрій Суздальський, що повністю понищив Київ. Його мерзенну естафету підхопив Хан Батий з своїми величезними ордами, що понад століття винищували український народ. І хоча монголо-татари були вимушені поступитися владою литовцям і полякам, все ж Україна була в тривалому полоні у чужоземців. А потім, на триста років Україну міцно закайданила Імперська Росія, що згодом переросла у Радянську більшовицьку імперію. Та незважаючи на столітні тортури, Україна вижила, навіть у найжахливішому 1933-му, коли була змушена їсти власних дітей!
А тепер, пройшовши через вікові муки пекла, отримавши нарешті таку вистраждану свободу, вона могла умить загинути від сталінського Київського моря і диявольського комуністичного каскаду гребль.
Гітлер і Мусоліні померли і з ними зникли їхні злочинні партії, що були заборонені народними судами. Цивілізований світ більше ніколи не дозволить фашистам прийти до влади.
А Сталін, на жаль, виявився і після смерті живий! Він жив у своєму зловісному пам’ятнику - каскаді штучних морів Дніпра. Він мріяв про світове панування , і він міг його досягти після катастрофи Київського моря! Увесь світ тоді буде в диявольському полоні Запорізької чорної радіації!
І Віра заплакав. Ні, гірко заридав, від усвідомлення немічності свого народу, сином якого він став за вироком долі. Комуністичні вандали змусили його народ на протязі п’ятидесяти років будувати собі самому шибеницю і гільйотину, яка в будь-який момент могла спрацювати і знищити не лише українців, а й усі народи на Землі.
За роки громадянської війни, штучних голодів, другої світової війни і репресій, більшовики знищили на Україні майже тридцять мільйонів людей! А народ цей “божевільно” любив і продовжував любити “комуністів” навіть у вільній Україні. Це була якась непояснювальна сатанинсько-мазохістська любов. Її не розумів ніхто у цивілізованому світі. Важко собі уявити, щоб у сучасній Німеччині діяли фашистські партії, висіли прапори зі свастикою, стояли пам’ятники Гітлеру, вулиці і райони носили ім’я антилюдського злочинця. А тут, від Чопа до Луганська стояли тисячі пам’ятників злочинця-розпутника, його ім’я носили тисячі вулиць і районів, діяли нащадки злочинної КПРС, а українці десятками мільйонів голосували за їхніх депутатів і кандидатів у Президенти! А може Сталін мав пророчу рацію, збудувавши цей злочинний каскад? Можливо він відчував, що такий деморалізований аморальний народ не має права на існування і повинен бути назавжди знищенний?! Чи є ще десь у світі народ, який би так палко-шизофренічно любив своїх катів і гнобителів?
Віра безперервно ридав три дні. З ним постійно сиділи його учні. Вони не зупиняли свого вчителя, бо розуміли, що разом з сльозами виходить і печаль за Україною з його зболілої вщент виснаженої душі. Лікарі також розуміли Віру і навіть не давали йому жодних ліків. Хіба були на Землі ліки, що зараз могли допомогти ридаючому серцю? І хіба були десь ліки, що були б спроможні втамувати біль душі за власний духовно понівечений народ?
Віра відійшов від першого шоку, але загальний стан залишався важким. Він був вдячний учням і лікарям за повне розуміння. Нині ніхто не ятрив його душу будь-якими дрібницями. Він також не жалкував за усім, що сталося. Йому було лише прикро, що занадто пізно дізнався про велику таємницю Київського моря і злочинного сатанинського каскаду. Він цілими днями лежав у ліжку, а його виплакана душа блукала в безмежній пустелі думок, що пекучими пісками розносилися навколо у Всесвіті.
Іноді йому телефонували найближчі друзі та учні. Передбачаючи можливі провокації, друзі встановили у палаті спеціальний комп’ютерний телефон, що визначав не лише номер телефону, а й одразу показував адресу розташування аппарату і навіть його відомчу підпорядкованість. Деякі дзвінки насторожили Віру. Одного разу дзвонив один з відповідальних помічників Президента, інший дзвінок був з Служби безпеки. Вони наполягали негайно передати усю інформацію по Київському морю і каскаду. Віра одразу відчув щось недобре у цих дзвінках. Він офіційним тоном відповів, що в уряді, контррозвідці, Службі безпеки, Штабі цивільної оборони, Міненерго, Міноборони мусить бути необхідна інформація. Врешті решт, Президент України може офіційно звернутися до свого колеги з Росії надати необхідну інформацію. Він наголосив на тому, що інформація письменника і філософа ніяк не може переважати сукупну інформацію найвпливовіших державних та наукових органів.
Дзвінки продовжувалися щоденно з настирливою вимогою негайної передачі інформації, почалися неприкриті погрози, посилання на відповідальність за отримання надзвичайної державної таємниці. Віра прекрасно розбирався у діючому законодавстві, тому спокійно заявив, що на території України, він ніколи не мав допуску до секретних офіційних документів (він навіть фізично ніколи не був у секретних органах держави) і ніхто йому ніяких паперів з цього приводу не надавав. Вся інформація по каскаду, отримана з інших держав знаходилася у Брюселі у головного координатороа наукової групи. Але, Віра заявив, що та інформація не виходила за рамки наявної у офіційних органах Росії. Якщо Росія є другом України, то чому не передати колезі по СНД таку важливу життєву інформацію? Тут було щось не так. Ці настирливі щоденні дзвінки насторожили Віру і змусили серйозно задуматися над ситуацією, що взагалі зараз відбувалася в Україні і за її межами.
У Міненерго, Міністерстві надзвичайних ситуацій, Міноборони, Національній Академії наук, Службі безпеки, знали про велику небезпеку каскаду. На регулярних заняттях цивільної оборони з керівниками підприємств Києва і інших міст, що стояли нижче рівня морів, вивчалися сигнали повеневої тривоги і повідомлялися приблизні параметри проходження гідрохвилі прориву. У міністерстві зв’язку були відпрацьовані елементи аварійного оповіщення. В Радіокомітеті були наявні магнітофони з плівками про попередження в разі прориву певних гребль, або усього каскаду. Отже, керівництво України знало про велику небезпеку. Але, чому ж практично нічого не робилося для її усунення на протязі багатьох років незалежності? Група Віри виявила, що уряди багатьох країн, особливо європейських, володіли інформацією по каскаду. Навіть у Києві , усі посольства (за виключенням Індії) знаходилися лише у вищих незатоплюваних районах столиці України. Але чому ж і зарубіжні країни мовчали? Віра відчув, що він став володарем особливо важливої таємниці, яка з невідомих для нього причин ретельно оберігалася, як державними органами України і Росії, так і багатьох зарубіжних країн. А настирливі вимоги про передачу інформації, що була наявна у науковців групи Віри була необхідна лише задля того, щоб оцінити її об’ємність і якість, а отже реальну проінформованість про деякі аспекти цієї надзвичайно важливої проблематики.
Під час чергового дзвінка, відповідальна особа Адміністрації Президента України повідомила, що Президент і урядові органи Росії категорично відмовляються надати Україні інформацію по каскаду, посилаючись на те, що це документи надзвичайної секретної важливості (хоча каскад повністю знаходився на території України). Ні, тут таки дійсно було щось не так !
І взагалі, на Україні відбувалося щось цілком незрозуміле. Після розпаду СРСР, вона була, після Росії, найбагатшою державою (навіть у Європі і світі). За короткий термін пішли угору Естонія, Латвія і Литва, Польща і Чехія, Словаччина і Угорщина, не маючи навіть і в найменшій мірі тих ресурсів, якими володіла Україна. У самій же Україні, стан справ щороку погіршувався, вона ставала однією з найбідніших держав світу, хоча по експорту продукції займала перші місця у Європі. Десятки мільярдів доларів осідали в руках невеличкої групи людей і переправлялися за кордон. Усі президентські адміністрації держави практично нічого не робили дієвого, щоб припинити це нахабне грабування народу. Під кінець другого тисячоліття космічної ери (а Україна формально відносилася до космічно-розвинутих держав) середня зарплата складала 200 доларів на місяць, пенсія біля 120 доларів. Україна соромливо увійшла в історію людської цивілізації першою державою у Всесвіті, де зарплату вчителям і лікарям у деяких областях виплачували горілкою і цигарками, а пенсію гноєм (це в період купонів)! Міліції, військовикам, навіть працівникам Служби безпеки зарплату не виплачували місяцями (хоча ці подачки на хліб важко було назвати зарплатою), не говорячи про звичайних людей, які роками не бачили жодних виплат. Від електрики надовго відключалися цілі міста і області. Лише у Києві постійно подавалася холодна і гаряча вода. Інші тридцять мільйонів міських жителів давно забули про ці розкоші цивілізованого життя. Іржава холодна вода іноді подавалася лише декілька годин на добу. У більшості лікарень не було білизни, ліків та їжі. В декілька разів скоротилися перевезення усіма видами транспорту. Тисячі сіл були практично ізольовані від зовнішнього світу (а на Україні в сільській місцевості проживало майже двадцять мільйонів людей). Там не було пошт, лікарень, магазинів, міліція не виїздила на виклики через відсутність бензину і самих службових машин. Сім мільйонів людей покинули Україну і поїхали працювати по інших світах.
На цьому фоні “слуги” народу, включно з депутатами продовжували активно використовувати усі пільги, що залишилися у спадщину від “комуністів”: спецрадгоспи, лікарні, санаторії, спецвагони, спецзали у аеропортах та на вокзалах, спецїдальні і магазини, спецзарплати та пенсії.
У Верховній Раді та у всіх державних органах України відкрито діяла “п’ята“ шовіністично-імперська колона. Українською мовою говорили лише поодинокі державні службовці. Армія в переважній мірі говорила мовою сусідньої держави. Більшість каналів телебачення і радіо також були російськомовними. 97 % усіх газет і книг були російськомовними. У столичному Києві, з усіх 70 наявних кінотеатрів не було жодного, де б йшли фільми національною мовою! Це була повна національно-патріотична деградація! Росія повністю підім’яла під себе Білорусію і тепер неприкрито втягувала у свою кабалу Україну, яка добровільно і ницо сама йшла у полон. Коли у Київ прибув новопризначений посол Росії в Україні, який нещодавно був прем’єр-міністром Російської Федерації (безпрецедентний випадок у світовій практиці), то майже усі вищі керівники держави покірно зустрічали його в аеропорту Бориспіль, відкрито виголошуючи свою відданість і покірність, а Президент України вже через годину приймав у нього вірчі грамоти (у той час коли посли інших найвпливовіших держав світу чекали цієї честі багато тижнів).
Тому співпрацювати з цими “патріотами” України для групи Віри було явно небезпечно. Потрібен був час, щоб розібратися у величезній диявольській грі, яка велася навколо України. З усією очевидністю, дуже багатьох за межами України дуже влаштовували усі її негативи.
Через місяць перебування у лікарні, Віра повернувся додому. І тут розпочалася справжня детективна фантасмагорія, немов у багатосерійному бойовику. Телефон постійно підслуховувався, велося нахабне спостереження невідомими людьми, у помешкання проникали незнайомці, під час відсутності Віри. На вулиці доводилося бути обережним, бо декілька раз його намагалися збити автомобілі. Декілька раз на Віру нападали незнайомці. Але тут же з’являлися інші люди і звільняли його. Він був вимушенний ходити з постійним супроводом учнів. Незважаючи на це, декілька раз і вдень і увечері, поруч з Вірою пролітали кулі. Але якась незрима сила оберігала його від усіх зазіхань. Хто ж стежив за мною,-думав Віра,- свої, росіяни, чи іноземці? Відповіді поки ще не було. Телефон не замовкав. Бархатні владні голоси щось погрожували, інші більш доброзичливі пропонували солідні гроші за інформацію і пропонували покласти її у певне місце. Декілька раз в місті у Віри виривали з рук дипломат, хоча в ньому були звичайні книги. Самі документи по каскаду знаходилися в надійному місці. Але, нині доступ до них був обмежений через постійні переслідування і стеження.
Віра зрозумів, що йому необхідно негайно виїхати за кордон. По перше, потрібно було хоч на якийсь час вирватися з цього зачарованого кола переслідувань. По друге, необхідно було зв’язатися з найвпливовішими міжнародними і європейськими організаціями, щоб виявити їх позицію, а можливо і отримати реальну допомогу.
У Віри також з’явилися ряд серйозних припущень щодо відношення деяких країн до України і її каскаду. То ж слід було обов’язково підтвердити, чи нівелювати ці припущення. Від них залежала подальша доля як самої України, так і світу в цілому...
Розділ 20. ВСЕЛЕНСЬКИЙ СПРУТ
Віра поволі гортав сторінки товстого щоденника. У ньому були детально зафіксовані усі дрібниці тривалої поїздки по Європі та світу. Він побував практично у всіх найбільших країнах. За плечима були сотні зустрічей в урядових, громадських організаціях. Незважаючи на строкате розмаїття в політичному устрої будь-якої країни, усі ці зустрічі були дивовижно схожі одна на одну. Виявилося, що урядові кола усіх європейських країн і найбільших країн планети, а також керівництво усіх міжнародних та європейських організацій, посвячені в проблематику каскаду Дніпра (навіть у більшій мірі, ніж уряд України) , вони також цілком усвідомлюють велику небезпеку цього грізного військового об’єкту, навіть обіцяли сприяння і виділення певної фінансової допомоги. Але, чому ж над усіма цими зустрічами панувала одноманітна аура прихованої таємничості?
У Віри склалася своя принципова позиція з цього важливого питання, але він боявся тенденційної суб’єктивності і однобічного аналітичного підходу, тому продовжував жити з духовним маятником сумнівів.
Своєрідним буревійним проривом у цьому зачарованому циклі стала неординарна зустріч з дуже цікавою людиною у Брюселі, яка розвіяла цілу низку сумнівів і допомогла в реальній аналітичній оцінці складної ситуації навколо України. Вони тоді декілька годин блукали вулицями Брюселю.
Віра дуже уважно читав останні сторінки свого чергового товстого щоденника:
“З усіх сотень зустрічей, що відбулися протягом останніх місяців, мені найбільше запам’яталася тривала розмова у Брюселі з паном Віктором (так він сам попрохав його називати). Після моїх великих наукових доповідей у Європарламенті і Євросоюзі, була запланована велика доповідь-обговорення в науковому дивізіоні НАТО. Це була найцікавіша зустріч з усіх, що відбулися в міжнародних організаціях. Вона завершилася сотнями запитань по Україні і Дніпровському каскаду. Як правило питання ставилися англійською і французькою мовою. Найбільше запитань поставив один сивоволосий солідний чоловік. Коли моя тривала багатогодинна доповідь завершилася, цей чоловік взявся мене супроводити до виходу. Ми йшли довжелезними коридорами приміщення НАТО і намагалися англійською (з мого боку звісно невдалою) якось спілкуватися. Але коли ми вийшли з приміщення, він заговорив непоганою російською мовою, що мене дуже здивувало.
-Пане Віра, не дивуйтеся. Я давно спостерігаю за вашою місійною діяльністю і мав намір обов’язково з вами поспілкуватися. Тому я свідомо прийняв участь у цій науковій прес-конференції, щоб не виглядати людиною з вулиці. Я є керівником інформаційно-аналітичного управління розвідувального центру однієї з найвпливовіших країн світу. Маю звання генерала і спеціалізуюся переважно по країнам колишнього Радянського Союзу, тому і знаю російську мову. Звісно, ви прекрасно розумієте, що я не маю права повідомляти Вам свої повні координати та ініціали, та власне це Вам і не дуже потрібно. Називайте мене паном Віктором(це моє службове ім’я, яким я користуюся на публіці). Я є онуком російських емігрантів, що у 1917 році виїхали з України. Тому на Україні знаходяться могили усіх моїх предків, і під час тимчасових нечастих відвідин вашої держави, я обов’язково вшановую пам’ять своїх давніх родичів. Я не афішую цієї обставини перед своїм начальством. Повірте мені, що я ретельно виконую покладені на мене службові обов’язки, пишаюся, що особисто приклав певні зусилля до розвалу радянської імперії. Але, якщо так можна висловитися, я “на громадських засадах” самостійно аналізую усю найважливішу відкриту і закриту інформацію по Україні і навколо неї і мені дуже хочеться поділитися деякими важливими думками з цього приводу. Чи Ви згідні?
- Так, пане Вікторе. Але чому ви вирішили про це поговорити саме зі мною?
- По перше, Ви стали першим громадським діячем України, якому в повній мірі стала вичерпно відома велика таємниця Дніпровського каскаду. По друге, Ви християнин і людина з чітко визначеною громадською позицією. Вам небайдужа доля України і планети у цілому. По третє, для мене дуже важливо, щоб усі справжні патріоти України нарешті дізналися про світову змову проти вашої держави з вуст авторитетного, а тим паче християнського письменника. Ви самі розумієте, що живучи за межами України, я не можу практично впливати на її внутрішні процеси, хоча, повірте мені щиро, мені не хотілося б колись отримувати спецперепустку у спецзону України для відвідин могил своїх предків. І взагалі, я знаю ваше життєве кредо - допомагати тим, хто найбільше потребує цього в конкретний момент.
- Так, Ви маєте рацію.
- То ж, оця подібність наших моральних принципів і дає мені право на цю неймовірну для мене відвертість у розмові з Вами.
- Я Вам вдячний за довіру, пане Вікторе, і з радістю поспілкуюся з Вами. Тим паче, що Ви, як я впевнився під час наради, володієте проблематикою по каскаду. Але, насамперед, я хотів би у Вас спитати - чи володіють керівники міжнародних організацій і країн в вичерпній мірі усією інформацією відносно реальної загрози для світу Дніпровського каскаду?
- Одразу даю Вам відповідь - ні! Вони загалом знають про його загрозу і катастрофічний стан, але ніхто не цікавиться деталями. А в цьому питанні найважливішим є аналіз детальних наслідків можливої загрози. Розумієте пане Віра, Ви працюєте не за гроші, а заради великої ідеї. Ви опинилися у центрі визначних подій, що надалі визначатимуть історію усього людства, Ви живете цими проблемами щохвилинно, щоденно, щорічно, десятирічно. Тому і стали високим професіоналом у цій справі. Повірте мені, що під час вашої тригодинної доповіді і двохгодинної прес-конференції, ми, військові люди були вражені вашою обізнанністю і проінформованістю по темі. Деякі люди недооцінюють письменників. Скажімо, у часи Герберта Уелса та Жюля Верна жило багато видатних вчених, але не вони, а саме письменники передбачили на століття вперед усі найможливіші відкриття людства у техніці. Так само, жоден військовий діяч чи історик не піднявся до тієї висоти аналізу військових подій, до якої злетіли Лев Толстой та Генрік Сенкевич. З Вами сталося практично те саме. Ви змогли піднятися над буденністю і проаналізувати усю багатогранність і багатовекторність проблематики каскаду Дніпра. А для конкретних керівників країн і міжнародних організацій це є одна з тисяч проблем, причому не актуалізованих особисто і суспільно.
- Я це побачив, пане Вікторе, і у нас на Україні. Нещодавно, Міністерство з надзвичайних ситуацій провело кодификацію та інвентирізацію усіх техногенно-небезпечних об’єктів по Україні. Їх реально виявилося близько десяти тисяч, і 1000-кілометровий каскад немовби загубився серед того захаращеного буреломного лісу.
- Ви мабуть, знаєте пане Віра, що серед усіх 215-ти країн світу, Україна займає перше і незаперечне місце у світі по техногенно-катастрофічному навантаженню на кожну людину і кожен кілометр території. Причому це навантаження п’ятнадцятикратно перевершує будь-яку іншу країну.
- Так. Я був вражений дізнавшись про цю жахливу статистику.
- Так от, коли б у вас, або на міжнародному рівні був створений науковий орган саме по проблематиці каскаду Дніпра, можливо він і зміг би акумулювати усю потрібну інформацію по проблемі. А доти, поки цього не буде зроблено, актуальність каскаду буде губитися серед тисяч інших проблем. Але, якщо раптом станеться катастрофа каскаду, то про нього заговорить увесь світ, цю катастрофу відчує кожна країна на своїй власній шкірі, будуть створені десятки міжнародних організацій по ліквідації його жахливих наслідків. Та буде вже занадто пізно. Я повністю підтримую усі ваші песимістичні прогнози по наслідкам можливої катастрофи каскаду для людства, які ви оприлюднили сьогодні на нараді.
- Мене, пане Вікторе, особливо турбує та обставина, що керівництво майже усіх країн і більшості міжнародних організацій, публічно підтримуючи актуальність проблематики каскаду Дніпра, нічого не робить реального і практичного по відверненню великої біди, створюється враження якоїсь вселенської змови проти України.
- Саме про це я і хотів з вами поговорити, пане Віра. Я вже тривалий час збираю усю цікаву інформацію по Україні і у мене також виникли серйозні підстави для звинувачень у існуванні проти України міжнародної змови. Складається враження, ніби ваші найближчі сусіди лише й чекають, щоб на Україні скоїлася велика біда на одній з атомних станцій, чи на одній з гребель. Ви ж мабуть знаєте, пане Віра, що в Росії, Польщі, Румунії, Словаччині, Угорщині та Турції на випадок великої катастрофи, вже давно розписані території, яким буде надаватися “допомога”.
- Нашу групу найбільше вразила саме ця інформація. Тобто виявляється, що вже зараз Україна поділена на сфери впливу інших держав. Подібного немає більше ніде в Європі. Але, навіщо їм буде потрібна радіаційно забруднена територія (в разі катастрофи на одному з існуючих нині 17 ядерних реакторів України, чи катастрофи Київського моря)?
- Я також тривалий час роздумував над цим питанням. Коли говорити про Закарпаття, то там є специфічні інтереси ваших сусідів. Там проживає 150 тисяч угорців, 50 тисяч румун, майже 20 тисяч чехів і словаків. Тому у цих країн є реальний привід взяти під свій захист своїх братів по національності. І власне, Угорщина та Словаччина за межі Закарпаття не претендують. А от з Румунією, Польщею та Росією набагато складніше. В разі катастрофи Київського моря, вони будуть змушені взяти протекторат над величезними територіями України. Ясно, що до Росії відійде уся лівобережна Україна, окрім Криму, який підпаде під протекторат Турції, що допомагатиме кримським татарам. А Польща і Румунія будуть діяти по лінії Могилів-Подільський - Кіровоград.
- Але ж для цих країн цей протекторат обійдеться недешево?
- Пане Василю. Цей протекторат окупиться їм сторицею!
- Як так? Поясніть.
- Скажіть мені, будьте ласкаві, пане Віра, яка найбільша проблема для усіх країн у ХХІ столітті?
- Це проблема утилізації відходів, особливо хімічних та ядерних.
- Абсолютно вірно. А де на земній кулі розташований найбільший могильник ядерних відходів?
- У чорнобильській 30-кілометровій радіоактивній зоні, там зараз понад 850 могильників.
- У цьому і вся справа. Україна на земній кулі і в Європі є першим претендентом на глобальну катастрофу - 17 реакторів і 6 старих гребель. Ваша територія вже зараз є найбруднішою на планеті. Сама країна повний банкрот, мільярди доларів боргів. В разі будь-якої , навіть найменшої катастрофи, Україна не зможе функціонувати самостійно.
- В цьому питанні, на жаль, я згоден з Вами, пане Вікторе.
- Так от, в залежності від наслідків майбутньої глобальної катастрофи на Україні, її території будуть одягнені у колючі дроти і перетворені у звалище всесвітніх відходів, а господарі цих територій будуть отримувати фантастичні доходи. А ваші раби-українці за невеличку доларову подачку, або просто шматок хліба і ковбаси будуть працювати на тих усіх звалищах. Тепер ви розумієте - чому в Україну нічого серйозного не вкладається і не буде вкладатися? Ваша територія призначена для іншої мети – для всесвітнього звалища!
- Наших вчених дуже дивує та обставина, що у Польщу було вкладено понад 40 мільярдів доларів, у невеличку Угорщину і Чехію майже по 20 мільярдів. А у величезну Україну за десять років менше мільярда. Та й те у “Кока-колу” та “Макдоналдси”, нічого серйозного.
- І так буде і надалі. Ваших близьких і далеких сусідів абсолютно завжди влаштовуватиме погана економічна ситуація на Україні, адже після протекторату, ваші люди, що залишуться в живих не вимагатимуть високої зарплати. Найбільшою трагедією для недругів України буде прихід до влади порядних керівників та урядовців. В такому разі вони прикладатимуть величезних зусиль, щоб прибирати цих людей будь-якими методами, навіть і злочинними. Склалася дивна ситуація. Оскільки на територію України, після глобальної катастрофи, претендують декілька країн, а у використанні вашої території для утилізації хімічних та ядерних відходів формально зацікавлені усі держави, то їх цілком влаштовуватиме, щоб у вас при владі завжди були маріонеткові продажні уряди і президенти, яких в будь-який момент можна було б підкупити, чи змусити виконувати необхідні дії. Певні зовнішні сили постійно будуть зацікавлені у тому, щоб на Україні ніколи не було сильних політичних партій та політичних діячів. Це буде робитися шляхом підкупу і самих лідерів, і політичних партій, або їх прямою ліквідацією різноманітними методами. У вас ніколи не буде авторитетних незалежних журналістів, видань, газет , чи журналів, рідіо і телеканалів. Усе буде робитися для подрібнення церков. Тобто все це робиться для того, щоб в разі встановлення посткатастрофічного протекторату над Україною, у ній всередині не було жодної авторитетної сили, спроможної на будь-яку серйозну боротьбу. Причому ваші найвищі керівники в принципі знають про можливість глобальної кастастрофи в найближчий час, вони також знають про можливість реального поділу України на зони. Тому і крадуть безбожно, купують власність у Швейцарії, на Кіпрі, на Канарах, в Америці, в Ізраїлі і у інших країнах. А чому ви думаєте, усе ваше начальство живе у Конча-Заспі? Та якщо прорве Київську греблю і море, то в Києві почнеться паніка і вони не зможуть виїхати з Києва. А з Конча-Заспи вони на вертольотах, а потім літаках через декілька годин опиняться у тих країнах, де в них вже давно закуплені “хатиночки”, а на таємних рахунках знаходяться мільйони доларів. Причому оця кримінальна естафета буде у вас продовжуватися саме до найближчої катастрофи. Тому що навколишні країни і дальні - принципово не зацікавлені у наведенні порядку на Україні (звісно це публічно не афішується).
- Ви говорите, пане Вікторе жахливі речі. Але вони , на жаль, безжалісно констатують реальні факти навколо України.
- Та ви й самі, пане Віра, неодноразово говорили - краще тенденційність у поглядах, ніж в реаліях. Я, чи Ви, чи ще хтось, може щось перебільшувати, щось подавати тенденційно. Але є жорсткі буденні реалії. Я буду найщасливішою людиною, коли виявлюся брехуном відносно України. Уявіть собі таку ситуацію - до влади в Україні приходить чесна порядна високоморальна людина, з такою ж моральною командою і урядом. Вони ліквідують загрозливий каскад, ліквідують усі небезпечні об’єкти на Україні, наводять порядок в економіці і виводять її у світові лідери за рівнем життя.
- Це, пане Вікторе, виглядає неможливим. А коли б таке сталося, то мені здається, що цьому був би величезний супротив багатьох країн.
- Ось саме у цьому, пане Віра, і полягає жах ситуації. Ніхто у вас всередині України і за її межами, навіть потенційно не вірить у можливість наведення порядку. Всередині України і навколо неї абсолютно свідомо і цілеспрямовано створюється імідж кримінально-корумпованої бідної держави. Але зверніть увагу, як світове співтовариство нахабно наводить порядок у Югославії і Косово, Іраку і інших країнах. А на Україну жодні санкції не поширюються. Хоча по багатьом параметрам Україна представляє величезну загрозу для Європи і світу.
- Так, пане Вікторе, мене ця обставина також дуже дивує. Ніби усі зацікавлені у політично-економічній анархії, що вирує на Україні.
- А воно саме так і є. Потенційно Україна може з своїми ресурсами стати найбагатшою державою Європи і навіть у світі. Але ніхто, наголошую, ніхто у цьому не зацікавлений! Але, найдивніше, у цьому не зацікавлений сам ваш народ! Він ще й досі ніби спить у тривалому літаргічному сні і ніяк не може пробудитися. А вашу аморальну владу і зовнішній світ ця політична імпотентність українського народу абсолютно влаштовує. Виникає дивна ситуація - найбільші справжні патріоти України переслідуються владою, знищуються морально і фізично, а найбільші злодії і крадії нагороджуються орденами і медалями, званнями і “фортунами”, це вибачте - “бали сатани”. Подібного більше ніде немає у світі.
- На жаль, пане Вікторе, Ви маєте рацію. Я особисто усе своє життя присвятив народу України. Єдина моя мета- це врятувати Україну від можливої катастрофи і створення багатої могутньої держави. Але для влади я є ворогом. Мене шельмують у пресі, переслідують, постійно погрожують, заводять фіктивні кримінальні справи. І це - у “європейській” державі.
- Так, пане Віра, це дикість. Але, вона має цілком логічне пояснення. Ще раз наголошую - проти України реально існує вселенська змова. Вона не афішується, вона не документується офіційно. Але вона є у щоденній практиці і вам усім доведеться лише констатувати її всебічні прояви.
- Пане Вікторе. А що Ви можете запропонувати для виходу з цієї практично безвихідної ситуації?
- Власне, пане Віра, я і звернувся до Вас з цією розмовою, щоб Ви разом з наймудрішими людьми на Україні і придумали геніальні шляхи виходу з цього тупика. Звичайні методи тут не допоможуть.
- Я повністю з Вами згідний, пане Вікторе, жодні звичайні методи на Україні не пройдуть. Тут потрібні генії і геніальні або революційні методи діяльності.
- От, от, пане Віра. Я радий, що Ви мене зрозуміли. Якщо усі патріоти України, а вони є, об’єднаються навколо однієї кардинальної ідеї - негайного наведення в усій державі загального політично-економічного порядку, ліквідації усіх небезпечних об’єктів, супротиву міжнародній змові проти України, встановлення всезагальної законності і правопорядку, то Україну, а отже і увесь світ чекає порятунок! В іншому порядку, Україну чекає повна загибель, а інші країни екологічно-політична деградація.
- Я вдячний Вам, пане Вікторе за цю щиру розмову і поради. Ви власне допомогли мені систематизувати ті жахливі припущення і здогади, що вже тривалий час нуртують мою згорьовану душу. Але наголошую на тій важливій обставині, що в питаннях, які торкаються місійної долі України, я керуюся не лише науковими, але й духовними аспектами. Я вірю у пророцтво першого учня Ісуса Христа Андрія Першозванного в те, що Київ та Україна стануть для усього людства не катом, а Світлим духовним маяком! Все що відбувається та буде відбуватися в Україні стане приводом для величезної розумової праці найкращих мудреців планети, які зможуть виробити принципи нормального співіснування усіх людей планети на III тисячоліття! Фактично Україна свідомо йде на криваву жертовницьку Голгофу! Але саме завдяки цим жертвам - Україна Воскресне і Вознесеться у неймовірній духовній сутності, показавши усьому світу : як не потрібно і як слід жити усім громадянам планети Земля!
- Я також, радий, пане Віра, що зміг поспілкуватися з Вами і передати мої особисті болі за Батьківщину моїх предків. Я просто благаю Вас - врятуйте її від загибелі.
І ще одне. Ви щось чули про об’єкт “А-7” у Києві?
- Так, наші науковці, зустрічали згадування про нього у секретних документах колишнього радянського командування. В них писалося, що цей об’єкт буде задіяний в разі раптового захоплення Київської ГЕС військами НАТО і, що в разі вибуху, він повинен буквально знести греблю потужною ударною повітряно-вибуховою хвилею.
- Так, пане Віра, у вас у Києві повинен знаходитися надзвичайний об’єкт, де прямо на поверхні мусить лежати приблизно п’ятдесят тисяч тон вибухівки. Він існує і донині. Але, він настільки засекречений, що навіть у НАТО не знають - де він знаходиться? Зробіть все можливе, щоб розшукати його. Він є головним запускним об’єктом усього гідрокаскаду і ним може скористатися будь-хто, кому це буде вигідно. Ви зробите велику послугу Європі і світу його виявленням.
- Добре, я зроблю з групою усе, що в наших силах ... “
Розділ 21. САРКОМА ДУШІ
З щоденника Василя Віри :
“Я вимушений визнати на даному етапі певну поразку. П’ять років безперервної щоденної боротьби в реальному плані не дали суттєвих результатів. Тисячі звернень в різноманітні інстанції на Україні і за кордоном, десятки звернень до народу через газети, журнали, радіо і телебачення не дали жодних результатів. Причому, нас усіх вразила не стільки інертність державних органів України, бо вони завжди ненавиділи свій народ і проводили геноцидну антинародну політику. Нас найбільше вразила повна байдужість народу, політичних партій і громадсько-суспільних об’єднань. Ми неодноразово зверталися за допомогою і роз’ясненнями до усіх партій, рухів і громадських організацій. Повний нуль, ніякої реакції, окрім деяких відписок і морального співчуття. Це була невиліковна саркома душі цілого народу, це було мертве зачароване болото!
Після п’яти років щоденних переслідувань і виснажливої боротьби, у повному відчаї, більшість членів наукової групи з своїми родинами виїхали за кордон. Я також збирався у еміграцію. Був практично постійно пригнічений. Цей стан я назвав “трауром по Україні”. У мене навіть з’явилася творча папка з такою назвою, куди я збирав вірші і роздуми на цю тему. У цій папці зберігався дивний лист, який я отримав нещодавно від масонської ложі “Червоний демон”, який в певній мірі підводив соціальні підсумки і моєї діяльності і усього того, що відбувалося на Україні. Лист був написаний російською мовою :
Уважаемый нами Василий !
Сразу же хотим откровенно сообщить о том, что после начала твоей активной деятельности по Днепровскому каскаду, нами было принято решение о твоем уничтожении. Но для нас были очень важны результаты нашей многолетней работы на Украине и анализ твоих отчаянных попыток нивелировать наши огромные достижения. Поэтому мы решили некоторое время проследить за тобой и твоими соратниками, чтобы выявить наши возможные просчеты.
Ты посягнул на нашу святая-святых - тайну Днепровского каскада и Запорожской АЕС, а также тайну Волжского кскада с Саратовской /Балаклавской// АЭС и Донского каскада с Ростовской АЭС, которые были созданы нами как вселенская гильйотина для всего человечества и которая может быть нами включена в любой момент, без всяких там дурацких “кнопочек” в президентских дипломатах и сложнейших компьютерных кодов.
Да, мы откровенно заявляем тебе, что являемся наследниками тех влиятельных сил, которые еще в начале столетия решили уничтожить будущее могущество Руси, и прежде всего Украины-самой христианской страны планеты, которая в силу колонизации арабами Израиля и Ерусалима, могла стать для всего мира, со своими нетленными мощами монахов Киево-Печерской Лавры, всемирной святыней. Да, это мы спланировали и гениально осуществили антихристианский переворот в вашей стране, да это мы подкупили Ленина и других руководителей для осуществления наших глобальных планов мирового господства. Весь период существования Советского Союза нам удавалось таким образом направлять его деятельность, чтобы он был пугалом и давал возможность Америке укрепить свою военную мощь до необходимого уровня, чего мы успешно добились. Когда же эта задача была нами успешно выполнена, то мы очень легко развалили и СССР и вашу жлобскую Советскую Украину. Но, Днепровский каскад - наше самое большое достижение, остался навсегда в наших руках и остается нашим самым сильным оружием в мире, которым мы воспользуемся в выгодный для нас момент.
Огромным нашим достижением является и сам народ Украины-покорный содержатель нашей вселенской гильйотины. В начале ХХ века это был самый христианский народ в мире с самым большим количеством храмов и верующих. Сегодня Украина занимает первые места в мире по абортам, изнасилованиям, сиротам, бродячим детям, бездомным людям, разводам, самоубийствам, религиозным конфликтам, арестованным детям и женщинам, по преступности и коррумпированности, росту спида и венерическим заболеваниям. При этом, вы восхищаетесь темы, кто уничтожал вас миллионами – Лениным и Сталиным! Вы умирающая нация дегенератов и уродов, дебильных жлобов и покорных рабов! Такой победы мы не знали больше ни в какой другой стране мира (кроме подобных достижений в России, Белорусси, и некоторых странах бывшего Союза).
Твоя внезапная активная деятельность вначале очень напугала нас, особенно когда ты обнародовал великую тайну каскада. Да, мы могли ожидать активных действий народа или политических и религиозных сил. Но когда этого не произошло, то мы еще раз убедились в наших величайших достижениях на Украине. Ты сам убедился, что ваш народ, ваши руководители, ваши политические и религиозные деятели, полностью находятся в нашей власти и неспособны вийти за рамки ее влияния. Именно ты нам предоставил уникальную возможность это понять. И именно поэтому мы решили подарить тебе жизнь. Потому что мы твердо знаем, что самое огромное наказание для тебя как мыслителя, писателя и общественного деятеля - это своими глазами наблюдать за полной деградацией твоего народа, который в итоге, в нужное для нас время, станет могильщиком всей планеты!
Мы приветствуем прекращение деятельности твоей группы и твои откровенные признания в полном поражении. Мы знаем, что ты ушел жить в монастырь и не хочешь ничем заниматься, абсолютно разочарован в гнилом украинском народе! Мы даже зауважали тебя и жалеем, что пока ты не с нами. Нам бы хотелось иметь таких аналитиков-прогнозистов и духовных лидеров как ты.
И запомни - народ Украины находится в нашей полной власти! И эта беспредельная власть над украинскими рабами делает нас властелинами всего мира! Даже, если по каким-либо причинам, не зависящим от нас, Днепровский каскад с Запорожской АЕС внезапно рухнут и уничтожат весь мир, мы все равно будем победителями над миллиардами христиан, мусульман и другими верующими, не признавшими нашей истинной исполинской власти!
Мы смеемся над ООН, НАТО, другими международными организациями, над лидерами всех стран мира. Они думают, что армии, компьютеры, ракеты, радары защитят их. Они наивные, не понимают того, что против 1000-километрового Днепровского каскада с Запорожской АЕС на земле нет никакой защиты!
Мы так откровенно пишем тебе об этом для того, чтобы ты и тебе подобные не предпринимали никаких наивных попыток пробудить народ Украины на противостояние нам. Мы - истинные хозяева положения дел на Украине и во всем мире. И вы все должны беззаговорочно признать этот непреложный факт.
Победа будет за нами! Мы правили и будем править всем миром, пока не решим в нужное время полностью уничтожить его!
РУКОВОДСТВО ЛОЖИ “КРАСНЫЙ ДЕМОН”
Чого було більше у цьому листі - цинізму і нахабності, гіркої правди, чи брехні?
В моїй душі виникла дивна ситуація. Духовно і морально я особисто був міцний, як ніколи. Мені здавалося, що нині у світі немає сили, здатної зломити мене. Але ніколи мені не було так соромно за свій народ, за його рабство і безсилля, як сьогодні.
Червоні демони-масони мали рацію - найбільшою мукою і карою для мене було споглядання повільної духовної смерті мого багатостраждального народу.
Я зробив - усе що міг. Моя совість чиста, так само, як колись у праведного Ноя. Я попередив народ України і увесь світ про смертельну небезпеку, яка чекає його від Дніпровського каскаду.
Але, поки що мене не почули. І я з великим сумом розумію той факт, що мені, на жаль, випала роль безсилого спостерігача поховання України в труну історії ІІІ тисячоліття. Мій народ важко хворів саркомою рабства і байдужості. І не знайшлося досі талановитих лікарів, здатних його вилікувати.
З такими печальними думками я покидав Україну влітку 2000 року від дня народження Ісуса Христа.
Але, 7 червня 2000 року сталися непередбачені неймовірні події, які незбагненно змінили усі мої життєві плани !!!“
ПОСИЛАННЯ:
Розділ 22. КИІВСЬКИЙ ВЕЗУВІЙ
З сторінок щоденника Василя Віри :
“Перед від’їздом у тривалу еміграцію з України, я завершив усі свої основні справи, попрощався з рідними і друзями. Чуттєвий траур по Україні не покидав мою душу і друзі придбали мені путівку в санаторій “Конча-Заспа”, що розташувався поруч з урядовою та президентською дачою під Києвом. Я жив в одномісному номері, тому мені ніхто не заважав і я мав можливість побути наодинці з своїми прощальними думками, прогулюючись у лісі, чи на човні у ставку. Іноді мене провідували найближчі друзі та рідні. Наступив теплий червень і більшу частину дня я проводив на човні. Килим з білих лілей та жовтих кувшинок заполонив увесь простір ставка і радував мої засмучені очі. 7 червня 2000 року в моїй кімнаті задзвонив телефон. У телефонній трубці почувся стривожений жіночий голос:
- Пане Василю, допоможіть, у нас у селищі Коцюбинське, це в Ленінградському районі Києва, діти носять міни і снаряди, ховають їх, граються у війну. Ми боїмося вибуху.
- Які міни і снаряди? Де вони їх беруть?
- Та у нас, тут поруч у лісі, розташований великий склад мін і снарядів, їх сюди звозять ще з війни. То там відключили електрику від огорожі, і діти почали перелазити через дріт і красти ті прокляті міни і снаряди.
- Ви кудись зверталися?
- Так, ми дзвонили у різні інстанції, але нас приймають за божевільних і кладуть трубки. Ми знаємо, що Ви віруюча людина, і тому вирішили звернутися до Вас?
-Там великий склад?
- Коли у 89 році сюди прибувало багато ешелонів, то ми сиділи в кущах і рахували з жінками. То ми нарахували 30 тисяч вагонів!
- Що ви кажете? 30 тисяч вагонів? Не може бути.
- Можливо ми помилилися трохи. Але повірте - ешелонів було дуже і дуже багато.
Я пообіцяв жінкам, що розберуся. У мене в кімнаті був довідник службових телефонів, то ж я одразу набрав номер телефону начальника цивільної оборони Коцюбинського. Він спокійно пояснив мені, що у них дійсно розташований величезний склад некондиційної зброї, який днями був відключений від електромережі за борги. Але він не знає - скільки тих мін і снарядів там знаходиться? Ми домовилися, що через дві години я буду у нього і ми відвідаємо ті склади.
Тут зіграла велику роль та обставина, що весною 2000 року на будинок у місті Бровари під Києвом влучила півтонна учбова ракета, яка мов голка прошила дев’ять бетонних перекрить від дев’ятого до першого поверху. Ракета була випущена з полігону Гончарівське, яке розташоване поблизу північної частини Київського моря. Спочатку Міністерство оборони не визнавало факту падіння ракети, але зважаючи на однозначні заключення експертів, було вимушено визнати учбову аварію.
Наша наукова група одразу виступила з колективною заявою на ім’я Президента, у якій вказувалося на той факт, що ракета летіла на протязі 90 кілометрів поблизу акваторії Київського моря. При найменшому відхиленні вона могла влучити у споруду ГЕС і земляну дамбу, що могло б призвести до глобальної катастрофи з мільйонними жертвами. Ми також наголошували на тій обставині, що Гончарівське розташоване недалеко від реакторів Чорнобильської АЕС і проведення учбових пусків біля таких небезпечних об’єктів є злочином і суперечить Конституції України, загрожує життю мільйонів людей.
Заява була опублікована широко в пресі. І вже через декілька днів у пресі було повідомлено, що заява нашої групи була розглянута і прийнято урядове рішення про заборону випробування ракет поблизу техногенно небезпечних об’єктів. Нас тоді також особливо вразила та обставина, що більше ніхто ні з політичних партій, ні громадських організацій, ні представників Академії наук, не виступили з протестами проти подібних випробувань, включаючи і партію зелених, а також екологічні організації.
Можливо саме тому, моє ім’я було на слуху, і начальник Цивільної оборони Коцюбинського зустрів мене привітно. Ми одразу приїхали у військову частину до командира. Він також підтвердив, що згідно рішення Віце-прем’єр міністра України Юлії Тимошенко, усі об’єкти, незалежно від відомчої підпорядкованності, що заборгували енергетикам, були відключені від електромережі. Вони заборгували 80 тисяч гривен. Я спитав:- чому не працює дизельна електростанція??- Немає жодного літра дизельного палива. Через це 5-кілометрова дротяна огорожа відключена від сигналізації, і невелика охорона фізично неспроможна забезпечити надійну охорону, особливо у вечірній і нічний час.-
Я не сказав командиру про те, що мені оперативно через Інтернет передали супутникову фотографію звалища. А по лінії міжнародних екологічних організацій я отримав оперативні дані про те, що у 1989-1991 році, під час виведення Радянських військ з Болгарії, Румунії, Угорщини, Словаччини, Чехії, Польщі і Німеччини, усі радянські вибухові озброєння, а також ті, що були зібрані на полях битв другої світової війни, були завантажені у сотні ешелонів і вивезені на Україну. Вони в основному були розміщені прямо на поверхні землі в Хорозово під Славутою(поруч з Хмельницькою АЕС), у Києві, в Ічні Чернігівської області, в Калинівці під Вінницею, під Уманню, під Знам’янкою, прямо в Кременчугу (під греблею ГЕС) , під Лозовою та Балаклією. Ці звалища не мали аналогів на земній кулі.
Я відверто спитав командира :
- для чого вам ці іржаві міни і снаряди?
- Вони нікому не потрібні. Але у нас немає 7 мільйонів гривен для їх вивозу.
Я пообіцяв, що негайно напишу доповідну записку Президенту України, Прем’єр-міністру, і що всі необхідні кошти будуть виділені.
-Скільки літерних ешелонів потрібно вам, щоб вивезти всю зброю?
- Вісімнадцять.
Я одразу підрахував, що це сорок п’ять тисяч тон вибухових озброєнь.
- У вас по лінії цивільної оборони повинні бути наукові заключення про наслідки загальної детонації усієї зброї.- наголосив я під час розмови.
- Є такі розрахунки. Якщо все гахне, то Київ рознесе повністю до залізничного вокзалу (тобто в радіусі 10-ти кілометрів).
Ми вийшли з кабінету командира і підійшли до колючого дроту. Саме звалище виглядало рівним прямокутником довжиною у 1,5 кілометра і шириною у 1 км. Сотні тисяч зелених дерев’яних ящиків були складені повагонно на 900 куп. Командир пояснив, що це зроблено для зручності завантаження у вагони, коли вони прибувають і відбувають зі звалища.
Я був вражений побаченим. Ще ніколи у своєму житті я не бачив такої кількості смертоносної зброї. Реально, усі ці 10 мільйонів умовних одиниць мін і снарядів рівнялися одночасному вибуху 45 ядерних бомб Хіросіми.
Як же можна було прямо у 3-х мільйонному місті робити подібне звалище? І саме в цю хвилину я згадав слова пана Віктора з Брюселю про об’єкт А-7, що мав знищити Київську ГЕС, в разі її раптового захоплення НАТО. Поза всяким сумнівом - це був об’єкт А-7. Навіть офіційний номер військової частини був А-1510 (що в сумі давало цифру 7).
Я розпрощався з командиром, пообіцяв сприяння і попередив, щоб він днями чекав офіційні урядові комісії. Я одразу заїхав до своїх друзів в один з комп’ютерних центрів і вони швидко набрали текст офіційного звернення до Президента України (зробивши копії на ім’я Прем’єр-міністра, усіх членів уряду, голів державних комітетів, та мера міста Києва), об’єктивно оцінюючи ситуацію і попереджаючи про велику реальну загрозу. Звісно я передав коротку заяву в інформаційні агентства і міжнародні організації.
10 червня найбільш тиражна газета України “Факти” (мільйон екземплярів) першою надрукувала повідомлення про гігантське звалище мін і снарядів у Києві. Друзі повідомили мені, що Президент України, а особливо мер Києва не повірили повідомленню про це і міністр оборони отримав серйозну догану. Усі європейські і світові газети повідомили цю неймовірну сенсаційну новину з Києва.
Але, 13 червня, та ж газета “Факти” без коментарів опублікувала офіційну заяву Міністерства оборони, у якій абсолютно брехливо повідомлялося, що на складі в Коцюбинському немає некондиційних озброєнь, а всі міни і снаряди є новими! У ті дні керівництво України назавжди осоромилося перед усім світом своєю нечуваною брехнею.
Газети так і писали – “у той час, як по Києву бродять тисячі бездомних дітей і людей, а в лікарнях відсутні ліки, у 3-х мільйонному столичному місті під відкритим небом розташовано майже 10 мільйонів мін і снарядів загальною вартістю близько 5 мільярдів доларів. Це дорівнює річному бюджету усієї 50-ти мільйонної України. Для чого голодній і бідній Україні тримати у столиці такий величезний арсенал? Хто на Київ збирається нападати? Якщо Міністерство оборони України оголошує, що на його складах знаходиться лише сучасна вибухова зброя, то це сягає фантастичних сум у 200 мільярдів доларів, і перевершує реальний бойовий арсенал усіх європейських країн разом узятих. Хто збирається нападати на Україну? Від кого Україна планує захищатися з таким фантастично незмірним арсеналом озброєнь? Де вона взяла кошти на ці озброєння, у кого придбала їх, або де виготовила і за які кошти?”
Тут дійсно було над чим задуматись. Для нас була повною несподіванкою ця нахабна і брутальна брехня Міноборони. Адже ми (я маю на увазі науковців нашої групи) взагалі ні в чому не звинувачували Міноборони, а навпаки намагалися йому усіляко допомогти позбутися цієї небезпечної смертельної спадщини. Найвпливовіші міжнародні організації повідомили нам, що готові негайно виділити усі необхідні кошти на ліквідацію усіх звалищ вибухових озброєнь в Україні.
Мер міста Києва Олександр Омельченко особисто відвідав звалище і через пресу повідомив, що мерія виділяє 7 мільйонів гривен для вивозу усіх мін і снарядів, а також оплачує усю наявну заборгованість за електроенергію.
Замість того, щоб спокійно почати вивіз смертельного вибухового брухту з Києва, Міноборони розгорнуло шалену дискредетацію мене і групи у пресі. Прес-центр Міноборони дійшов до вищої міри суспільного маразму і цинічної підлості, проголосивши мене фантомом і неіснуючою людиною. Вибачте, а хто ж тоді писав доповідну записку Президенту і в урядові органи? Якщо фантоми мають такий солідний вплив на керівництво держави, то побільше б таких Фантомасів. Мої знайомі письменники, десятки друзів лише здивовано розводили плечима. У людей не було слів для адекватної оцінки ситуації. До цієї дискредитації підключилися і ряд журналістів, які почали мене шельмувати і зводити ганебні наклепи, а людям повідомляти брехню про “безпечні склади, греблі і водосховища”./почитайте в Інтернеті ці мерзотні продажні пасквілі/. Чесний, високоморальний журналіст-християнин ніколи не буде такого робити, а тим паче підтримувати морально злочинну антинародну владу!
Я отримав з різних джерел інформацію по звалищу в Коцюбинському. Вона була дуже розмаїта. Але загальна картина була наступна - після визволення Києва і України від фашистів, на Західній Україні почалася відчайдушна боротьба загонів Української повстанської армії під проводом Степана Бандери з загонами сталінської армії. Саме у зв’язку з цим, сталінське керівництво прийняло секретну постанову про створення на окраїні Києва величезного звалища некондиційних мін і снарядів. Селище секретною постановою було назване ім’ям першого командуючого більшовицькими військами на Україні у 1918 році Юрка Коцюбинського (офіційної постанови законодавчих органів про утворення Коцюбинського не має досі).
Для того щоб забезпечити особливу секретність об’єкту, Коцюбинське підпорядковувалось місту Ірпеню (хоча знаходилося на території Києва). Згідно секретного документу, на цьому звалищі завжди повинні були знаходитися близько 50 тисяч тон некондиційних вибухових озброєнь. Саме цієї кількості вибухівки, за підрахунками військових вчених, було достатньо, щоб в разі потреби повністю знищити Київ, в разі його захоплення націоналістами, або військами ворога. Після спорудження у 1964 році Київського моря і ГЕС, даний об’єкт набув особливого значення. В разі потреби, він повинен був знищити Київську ГЕС, підняти гідрохвилю прориву майже на 90 метрів висоти, яка б знищила і увесь Київ та інші міста і села вниз по Дніпру, усі комунікації до Чорного моря, а у 80-х роках, після спорудження Запорізької АЕС, знищити її 6 реакторів, нанісши тим самим величезну шкоду десяткам країн Європи, Азії та Африки. Слід відмітити, що усі секретні заходи безпеки по об’єкту А-7 спрацювали відмінно, і таємниця цього більшовицького Везувію була розкрита лише 7 червня 2000 року.
Але, у всіх розумних людей виникало цілком закономірне питання - а для чого незалежній Україні цей об’єкт у Києві і в інших місцях України? Особливо поблизу Хмельницької АЕС та під греблею Кременчуцької ГЕС? Для Радянського Союзу ці об’єкти були потрібні для самознищення Хмельницької АЕС і Кременчуцької греблі, в разі наступу вірогідного противника. Але, знову ж таки, для чого Україні ці гігантські звалища вибухових відходів? Для чого Верховна Рада України вже на протязі 10 років незалежності виділяє кошти для ретельної охорони цих найсекретніших і найважливіших об’єктів Радянського Союзу? Тут було щось не так ! Тут була ще одна нерозгадана велика таємниця!
Проти мене почалися нахабні провокації. Телефон був підключений для прослуховування, пошта перлюструвалася. Йшло постійне нахабне стеження. Почалися погрози. Військова прокуратура Києва відкрила кримінальну справу і почала мої розшуки. Мені довелося (на 10 році незалежності України) перейти на нелегальне становище і жити у своїх друзів, а потім в монастирях. Служба безпеки розіслала у всі відомства службові секретні листи з дискредитаційними даними проти мене (вони недооцінили рівня моїх знайомств, бо ті листи мені одразу показали вірні люди). Але, найжахливішим було те, що у цих листах повідомлялися абсолютно конфіденційні дані (захищені законом і Конституцією), тобто моя домашня адреса і телефони. Саме після цих мерзенних листів СБУ, проти мене почався шквал провокацій. Для мене була незрозумілою ця антидержавницька і злочинна діяльність тодішнього керівництва СБУ. Під час колишніх урядових засідань по питанням каскаду, представники СБУ, офіційно завжди підтримували мою наукову позицію, навіть у офіційній письмовій формі, і я ніколи не міг припуститися думки, що вони можуть стати на захист ворогів України. Причому в цій цинічній провокації СБУ нас особливо вразив наступний факт. Справа у тому, що оргкомітет нашої наукової групи засідав як правило 1-2 рази на рік у Брюселі в приміщенні Європейського Союзу, і нам було дозволено посилатися у офіційних документах на це. Оскільки наша група вчених діяла виключно на громадських засадах, не мала власного офісу і банківського рахунку, а її члени були розкидані по десятках країн світу, ми не реєструвалися в Мінюсті України, оскільки подібне не передбачено законом і в цьому у нас не було ніякої потреби. Тобто, ми не були офіційною організацією, а виключно громадською науковою групою відповідної актуальної проблематики. Так, от, в ситуації, коли в підрозділах СБУ місяцями не виплачувалася зарплата, коли не діставало елементарних коштів на боротьбу з злочинцями і злочинними групами, СБУ відшукало кошти для відрядження у Брюсель своїх агентів, які нахабно у приміщенні Європейського Союзу шукали наш офіс, а не знайшовши його, повідомили про це у тих мерзенних секретних листах. Це була підлість і брутальна антизаконна діяльність міжнародного рівня. З такими підлими людьми і такими органами співпрацювати не було ніякого сенсу.
В такій ситуації я більше не міг залишатися на території України і був вимушений по надійним незасвіченим каналам покинути її. Ми також були змушені по лінії усіх міжнародних організацій заблокувати виділення Україні значної фінансової допомоги на ліквідацію усіх небезпечних вибухових звалищ до остаточного вияснення ситуації.
В Брюселі через диспетчерський контактний телефон я зідзвонився з паном Віктором і пізніше зустрівся з ним, щоб детально обговорити усі останні події. Ми зустрілися з ним на старій красивій центральній площі Брюселю. Пан Віктор зустрів мене щирою посмішкою і по дружньому обійняв мене:
- Пане Віра. Вітаю Вас з великою перемогою! Повірте мені, що нащадки в повній мірі оцінять ваш особистий подвиг. Сама доля розпорядилася таким чином, щоб саме Ви встановили отой зловісний об’єкт А-7. Нікуди цим негідникам не дітися. Ми їх змусимо ліквідувати і цей і інші сатанинські більшовицькі об’єкти. Світ гудить. До ваших всесвітньовідомих атомних станцій і гребель ще додалися оці звалища вибухових відходів. Ну й прославилася Україна на увесь світ!
- Пане Вікторе, Ви професійно проінформована людина. Спробуйте пояснити мені - чому керівництво України, Міноборони, СБУ стало на захист цих смертельних об’єктів Москви, чому іде така нахабна брехня на увесь світ, а з мене роблять ідіота-авантюриста міжнародного масштабу?
- Як тільки Ви повідомили про виявлення об’єкту А-7, я одразу прозондував усю можливу інформацію. У мене особисто немає стопроцентного вичерпного варіанту відповіді. Є декілька вірогідних припущень, істинність яких підтвердить лише подальше розгортання подій. Отже, перша версія така - У Москві є вичерпна і повна інформація про усі ці об’єкти і російське керівництво повністю влаштовує їх розташування за межами Росії ; Специфічним колам Росії вдається повністю контролювати вашого президента, уряд, керівництво СБУ, Міноборони, навіть Верховну Раду, а з їх допомогою утримувати всі ці смертельно-небезпечні об’єкти, які призначалися для відплатного удару проти НАТО і інших ворогів Союзу (тепер Росії) . В усякому разі, певні дії ваших державних найвищих органів повністю вкладаються у цю схему. Є ще одна версія - ваші найвищі урядовці спільно з військовими зрозуміли, що нежданно-негадано у них в руках безкоштовно опинилося неймовірне багатство; За підрахунками міжнародних організацій у вас знаходиться некондиційної зброї аж на 200 мільярдів доларів!; Всю цю зброю можна переплавляти на нову і продавати іншим країнам; Україна займає перше місце у світі по обігу вибухівки всередині країни і її продажу за кордон; Є навіть фахівці, які стверджують, що саме з України йде проникнення вибухівки у всі регіони військових конфліктів в Росії і на планеті (ця версія зараз ретельно опрацьовується); В усякому разі, в усіх командирів ваших звалищ наявні дорогі марки автомобілів, вони живуть у розкішних особняках, мають дорогі шикарні дачі (це при середній зарплаті у 300 доларів на місяць). Погодьтеся, тут є над чим замислитись? Деякі фахівці вважають, що на Україні склалася абсолютно корумпована військова сфера, яка вирішила прибрати всі ці звалища до рук і робити на цьому мільярдні доларові навари.
- Але невже вони не розуміють, пане Вікторе, смертельного призначення цих об’єктів?
- Пане Віра. Ви ніколи не мали відношення до великих грошей. Ви так би мовити філософ-письменник чернець-“мрійник”. Там де мова йде про великі гроші, питання екологічної безпеки відступають на задній план. Так, я допускаю прерогативність другої версії, про особливі економічні інтереси навколо звалищ вибухових відходів. Але ваші інтелектуально і морально обмежені керівники, як цивільних так і військових органів, не розуміють того, що їх “друзі” з інших країн використовують, вибачте, як останніх “холуїв”. І в якусь хвилину, оті мільярди злетять у повітря і рознесуть як Україну, так і півсвіту! Якби у них був розум, то вони всі оті міни і снаряди сховали би у підземні шахти і сховища (яких багато на Україні). А то, будь-який, я особливо наголошую - будь-який негідник може гахнути по тим звалищам мінометом, чи навіть і стратегічною ракетою і використати всі ці об’єкти у тих негідних цілях, які і були заплановані людоненависницькими керівниками Радянського Союзу. Тепер, ваше керівництво буде робити усе можливе, щоб притишити міжнародний скандал, а коли все затихне, то продовжуватиме свої негідні справи, на радість і втіху усім недругам України. Ви ж мабуть знаєте, що усім українським засобам масової інформації категорично нині заборонено писати про звалища вибухових відходів, під прикриттям особливої державної секретності цього питання.
- Так, пане Вікторе, усі мої знайомі журналісти, скаржилися, що їм категорично заборонено висвітлювати цю тему.
- Єдиним джерело правдивої інформації, що залишилося у вас в Україні, є нині інтернетна газета “Українська правда”, яку очолює Георгій Гонгадзе. Дивно, що серед корінних українців не залишилося сміливих і чесних журналістів. У нас є відомості, що проти нього готуються серйозні провокації, і його попередили про це. Він навіть написав заяву до Прокуратури України з проханням захистити його.
- А я саме від Прокуратури і втік з України, пане Віктор. Вдумайтеся - я не звершував ніяких кримінальних дій, ніхто на мене не писав ніяких заяв. Навпаки, проти мене звершили кримінальні дії військовики і відповідальні особи СБУ. Але переслідуються не вони, а я. В даному випадку Георгій діє наївно. Я давно знаю його і дуже поважаю. Він не в повній мірі усвідомлює з якими негідними, цинічними і аморальними людьми має справи?
Я ніколи не думав що та розмова у Брюселі про Георгія Гонгадзе матиме таке жахливе трагічне продовження...
Я продовжував жити за межами своєї “незалежної” Батьківщини. Родичі повідомляли про щоденні провокації проти них. Телефон не вщухав. Погрозливі владні баритони вимагали, щоб я негайно з’явився з “повинною” у прокуратуру. Приходили повістки з вимогою негайного з’явлення в прокуратуру. До квартири намагалися увірватися плечисті здоровані. Йшло нахабне стеження за помешканням. Рідні відповідали, що я назавжди виїхав з України. Мене не було декілька місяців, і можливо це врятувало моїм рідним життя. По телефону і через вхідні двері щоденно лунали десятки погроз на мою адресу (очевидно, що я дуже насолив багатьом крадіям, коли вони йшли на таке явне злочинне беззаконня).
Здавалося, що цьому злочинному шторму не буде кінця...
І раптом в один з днів, всі ці погрозливі буревії вмить ущухли. Саме в цей день в засобах масової інформації було опубліковано повідомлення про зникнення головного редактора “Української правди” Георгія Гонгадзе.
Пізніше, його обезглавлене тіло, знайдуть за 100 кілометрів від Києва. Лідер соціалістичної партії Олександр Мороз оприлюднить записи майора служби безпеки Президента України, у яких, крім інших багатьох кримінальних доручень, глави держави, була і вказівка про нейтралізацію Георгія Гонгадзе. Опозиція на чолі з Юлією Тимошенко почне дії по усуненню Президента України від влади. Вона буде декілька раз заарештовуватися і звільнятися. За дивним збігом обставин, саме завдяки її діям, був виявлений отой смертельно-небезпечний об”єкт А-7 у Києві й його небезпечні побратими в інших місцях України.
Почався величезний міжнародний скандал. Америка надала політичний притулок майору Мельниченку і дружині вбитого журналіста-Мирославі Гонгадзе.
В Києві і по всій Україні пройшли багаточисельні мітинги з вимогою відставки негідного Президента. Частина мітингів була буквально розгромлена спецзагонами міліції. Особливо криваве побоїще відбулося у Києві біля пам’ятника Тараса Шевченка та біля адміністрації Президента.
Увесь цивілізований світ з жахом побачив зловісні кадри цинічного побоїща людей у Києві.
З своїх посад були звільнені керівники СБУ і Міністерства внутрішніх справ.
У пресі було повідомлено, що під особистим тиском мера Києва Олександра Омельченка, Міноборони проводить плановий вивіз усіх мін і снарядів в Лозову на спеціальний завод по переробці озброєнь.
Це була перша величезна перемога і моя особиста і моїх соратників по святій справі! Вона далася дуже дорогою ціною. Але, це була перша визначна перемога. Київському більшовицькому Везувію не судилося перетворити Київ у мертву Помпею, а Україну в Атлантиду!
Тепер на черзі стояла ліквідація звалищ під Хмельницькою АЕС, під Кременчуцькою ГЕС, Київського моря і інших небезпечних об’єктів Дніпровського каскаду...
/Я свідомо уникаю подій помаранчевої революції, бо в ній ще треба ретельно розібратися!/
У нескінченних молитвах, я щиро і слізно прохав Господа дати мудрість і волю українському народу до відродження. Я прохав Творця посприяти його вірним посланцям зробити все, щоб Україна не стала катом для інших народів, знищивши на своїй землі усі сатанинські антилюдські об’єкти...
Мені здавалося, що Господь чує мої прохання і бачить мої сльози !“
(Газета «Факты», «Киев на пороховой бочке»?)
https://comments.ua/politics/27781-Kotsyubinskoe
(Газета «Коментарии», «Коцюбинское, которое не стало Новобогдановкой)
http://www.rol.org.ua/article.cfm?deid=86
(Сайт «Чинність закону», «Новобогданівський синдром»)
https://zn.ua/ukr/internal/minoboroni_u_chekanni_chistki.html
(Газета «Дзеркало тижня», «Міноборони у чеканні чистки»)
Розділ 23. НАЙБАЖАНІШИЙ ЕПІЛОГ
Василь Віра підійшов до великої бетонної чайки біля Київської ГЕС. На просторому майданчику стояли десятки автобусів з прибулими туристами з різних країн світу.
Вони поволі, але зацікавлено прямували до чисельних оглядових майданчиків на Віщій горі та музею історії ліквідації Дніпровського каскаду, що розмістився у колишній споруді Київської ГЕС. Там туристи мали можливість оглянути великий макет колишнього Київського моря і інших об’єктів каскаду Дніпра...
До великої бетонної чайки, що нагадувала голубку з Ноєвого ковчега, підійшло декілька весільних пар молодят з Києва.
Вони шанобливо поклали квіти до постаменту, на якому розташувалася велика титанова плита. На ній яскравими золотими літерами сяяли слова:
ЛЮДИ ЗЕМЛІ ТА РОЗУМНІ ІСТОТИ ВСЕСВІТУ !
ЗУПИНІТЬСЯ НА ЦЬОМУ МІСЦІ У СКОРБОТНІЙ ХВИЛИНІ МОВЧАННЯ. САМЕ ТУТ, ЗА НАКАЗОМ КРИВАВИХ КОМУНІСТИЧНИХ ДИКТАТОРІВ БУЛА СПОРУДЖЕНА НАЙЗЛОЧИННІША СПОРУДА В ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА - КИЇВСЬКЕ МОРЕ І ГЕС, ВІД РУЙНАЦІЇ ЯКИХ МОГЛИ ПОВНІСТЮ ЗАГИНУТИ КИЇВ, УКРАЇНА І ВСЕ ЛЮДСТВО!
ЛЮДИ ЗЕМЛІ ТА РОЗУМНІ ІСТОТИ ВСЕСВІТУ!
НІКОЛИ НЕ ДОПУСТІТЬ, ЩОБ У ВАШИХ КРАЇНАХ, АБО НА ІНШИХ ПЛАНЕТАХ, ДО ВЛАДИ ПРИЙШЛИ ЗЛОЧИННІ ТИРАНИ, АБО КОМУНІСТИЧНІ ХУНТИ, ЯКІ Б ЗМУСИЛИ ВАС СТВОРИТИ АНТИЛЮДСЬКІ СПОРУДИ, ПОДІБНІ КАСКАДУ ДНІПРА!
ЛІКВІДУЙТЕ НА ЗЕМЛІ ТА В КОСМОСІ УСІ НЕБЕЗПЕЧНІ ОБ’ЄКТИ І УСЮ ЗБРОЮ! БЕРЕЖІТЬ ЗЕМЛЮ І ВСЕСВІТ!
ХАЙ НІКОЛИ НЕ ПОКИДАЄ ВАС МУДРІСТЬ І ЛЮБОВ, ВІРА І НАДІЯ, ВОЛЯ ДО СВОБОДИ І ВІЧНОГО ЖИТТЯ!
Віра піднявся ескалатором на Віщу гору. Там красувався великий відбудований храм і висока дзвіниця. Він піднявся на найвищий оглядовий майданчик і подивився вдалечінь...
Ось тут стояли колись - Перший учень Ісуса Христа - Апостол Андрій Першозваний, княгиня Ольга, князі Володимир та Ярослав Мудрий, гетьмани Богдан Хмельницький та Іван Мазепа, митрополит Петро Могила, геніальний Тарас Шевченко...
Внизу виднілися Оболонь і Поділ, Троєщина і Воскресенка. Віднині їм, Києву та Україні, іншим країнам світу нічого не загрожує. Київське море і інші об’єкти каскаду ліквідовані /штучні моря були спущені до рівня втоку у них річок, а звільнені намули засипані та забудовані/, так само, як і усі звалища вибухових відходів та застарілі атомні реактори...
В Україні відбулися неймовірні революційні події, які здивували увесь світ. Останній фашистський президент Адольф Зекович був скинутий народом.
На святій вулиці Київської Русі Хрещатику народом був повалений головний Антихрист ХХ століття - Володимир ЛЕНІН, який встановив на 70 років на Богообраній Украйні антилюдську комуністичну червону Хунту!!!
****************************************************
Відбувся міжнародний трибунал, на якому Комуністична партія Радянського Союзу і Комуністична партія України була визнана злочинною організацією, а усі її кримінальні дії визнані злочином проти України та людства...
Україна звільнилася від усієї сатанинської атрибутики та комуністичних ідолів. Сам головний Антихрист був викинутий з мавзолею у Москві і спалений...
Україна нарешті повністю очистилася від скверни і омилася від зловісної кривавої багнюки, що сім десятиліть затьмарювала її заплакані очі. У парламент України були обрані найдостойніші люди, а саму державу очолила гідна людина - продовжувач усіх традицій Ярослава Мудрого...
Японія надала велику допомогу Україні в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в державі впроваджувалася талановита методика післярадіаційної реабілітації населення і територій, надійно випробувана у Хіросімі та Нагасакі...
Україна стала найшанованішою державою на планеті, бо усі 215 країн світу Землі разом ліквідовували злочинний сатанинський Дніпровський каскад штучних морів, комуністичні АЕС та диявольські звалища вибухових озброєнь.
У Києві був створений Міжнародний всесвітній центр попередження глобальних катастроф і надзвичайних ситуацій, який об’єднав воєдино діяльність фахівців усіх країн планети...
Україна жила повноцінним безпечним життям. Вона могла натхненно дивитися у вічність і пити чисту воду доленосного Дніпра...
Лігво Сатани на Віщій горі було назавжди ліквідовано!
Віра довго дивився у щасливу спокійну далечінь... В синяві небес яскріли золоті куполи Київської Софії, золотоверхого Михайлівського собору, Андріївської церкви та Києво-Печерської Лаври...
А могутній, джерельно чистий Дніпро-Славутич, новонароджений і вічний, ніс свої священні рокові води у моря і океани, щоб по всім країнам і світам рознести славу про святий воскреслий красень Київ та святу відроджену великомученицю - Богообрану Україну!!!
ПІСЛЯМОВА АВТОРА
Шановні друзі!
У незвичній формі ми, разом з вами, швидкоплинно оглянули найбільш важливі ключові моменти історії розвитку людської цивілізації. І хоча більшість, з описаних у цій книзі подій, відбувалися на території України, їх морально-сутністне значення надзвичайно важливе для кожної сучасної цивілізованої людини.
Сьогодні, на невеличкій планеті Земля, існує понад дві сотні країн, у яких проживають майже три тисячі народностей і національностей. Всі вони строкато різні і колоритно індивідуальні у побуті і способі життя, у духовній і мистецькій культурі. Але, усіх нас, мільярди людей на планеті, поєднує спільне небо і земля, повітря, вода, рослини і тварини, що забезпечують нам життя. Ніхто нині не може існувати ізольовано. Це наочно підтвердив наш український зловісний Чорнобиль, який приніс величезну шкоду мільйонам людей з десятків країн світу.
Ось чому, висока християнська моральна відповідальність змусила мене, у такий незвичний спосіб, розповісти про найбільші зловісні таємниці незвичайної і місійної держави України, яка щойно вирвалася з тенетів багатолітнього кривавого більшовицького полону. Так вже сталося, що саме на території України нині розташовані найнебезпечніші на земній кулі техногенно-катастрофічні об’єкти (19 ядерних реакторів, 6 старих гребель величезних штучних морів, понад дві сотні гігантських звалищ вибухових відходів), руйнація яких може призвести до глобальної екологічної катастрофи, яка тисячократно перевершить наслідки диявольського Чорнобиля. Всі ці споруди будувалися на протязі 50-ти років мільйонами людей силами і коштами усього Радянського Союзу. Тому, сучасна Україна абсолютно не спроможна самостійно ліквідувати усі означені небезпечні монстри. Це під силу лише спільним зусиллям міжнародної спільноти. Але і сам увесь народ України повинен проявити залізну волю і настирливу наполегливість у цій грандіозній очищувальній місії.
Я з усією мірою наукової і моральної відповідальності заявляю - що якщо найближчим часом український народ спільно з іншими народами Землі не розпочнуть науково-обгрунтовану ліквідацію усіх найнебезпечніших об’єктів в Україні та Росії, то нашу державу, Росію і усю планету невдовзі чекає невідворотня саркомна екологічна загибель!
Мені дуже не хочеться, щоб земляни не повторили непростиму помилку Ноєвих часів всесвітньої повені, і щоб людство чекали ті страхітливі прогнози, які описані у 18 розділі цієї книги “Київський Апокаліпсис”, грізним реальним попередженням чого для нас усіх мають стати жахливі наслідки Чорнобильської катастрофи а також ядерних бомбардувань Хіросіми та Нагасакі, а також нещодавне знищення великого міста США Нового Орлеану від прориву греблі водосховища рівноцінного Київському морю, величезна катастрофа Фукусіми-1 і інші катастрофи.
На початку нового ІІІ тисячоліття Христової ери ми повинні нарешті обов’язково підбити спільні підсумки нашого мудрого і дурного буття на любій матінці-Землі. Ми мусимо знайти в собі моральні і вольові зусилля прибрати і повністю знищити усе духовне та фізичне сміття на планеті, навести нормальний екологічний порядок, і щоденно турбуватися про вічність прекрасного людського існування на Землі та у Всесвіті, не лише для нас, а й для наших онуків і правнуків, які повинні здоровими і щасливими зустріти у 2033 році 2000 років з дня Вознесіння Ісуса Христа!!!
Навіть в рамках Організації Об’єднаних націй і інших впливових міжнародних організацій, можна безпечно існувати без армій і зброї (що наочно і чудово продемонстрували Ісландія та інші високоморальні країни). Нам потрібно зупинитися у зловісній злостивій гонці ненависті, яка за тисячолітню історичну круговерть показала свою повну безрезультативність, безсенсність і трагічність, і прийти до повного вичерпного розуміння єдиної загальнооб’єднуючої святості на Землі та у Всесвіті – Л Ю Б О В І !
Через двохтисячолітні буяння строкатих щасливих і трагічних подій на Землі, ми повинні нарешті остаточно зрозуміти і взяти за основу щоденного існування всього два простих і геніальних Заповіти Ісуса Христа, які він сказав напередодні Голгофи -
1. Любіть Творця свого найбільше за все !
2. Любіть ближнього свого, як самого себе !
Невже нам знову потрібно пережити жахливі всесвітні катастрофи, щоб гинучи від радіаційної саркоми, зрозуміти велич і елементарну простоту цих Божих Заповітів?!
УСІМ ЗЕМЛЯНАМ ПОТРІБНО ГІДНО ТА МУДРО ЗУСТРІТИ 2000-ліття ВОЗНЕСІННЯ ІСУСА ХРИСТА У СВЯТІ БЕЗМЕЖНІ НЕБЕСА !!!
Василь КРЕДО
13 червня 2013 р, м. Київ, Україна,
/за 20-ть років до 2000-ліття Вознесіння Ісуса Христа/
.
ПРОХАЄМО ПОВІДОМИТИ ПРО ДАНИЙ БЛОГ ДРУЗІВ, ЗНАЙОМИХ ТА РОДИЧІВ!
